він казав: виходь
на вогні мегаполісів,
на запахи автострад.
він казав: не солодь
і несолодимим,
світлим,
чистим і чесним
буде твій шлях.
обривай зв’язки,
відбивай дзвінки,
звільняйся з роботи,
що тебе виїдає.
кохай відверто.
чесно.
сьогодні.
ніби нікого немає,
ніби і вас завтра
може не стати.
він сміється.
з нас. але частіше
з нами.
бігає босоніж,
розвішує свої послання
на аеростати
метеоролічних центрів
і зачаровано дивиться
на те,
як розходяться хвилями
його радіограми,
що, врешті, й не несуть
жодного змісту.
він каже: люби це місто.
знайди прийнятну для себе точку зору.
знайди мужність робити вибір.
знайди пристойну пару теплого взуття -
зима ж бо скоро.
інакше розпач тебе поглине.
небажання бачити довкола
зламає твою вперту осикову спину
і вперить твій погляд в асфальт.
вибілить обриси кімнат,
нормалізує заголовки газетних шпальт,
перевівши твої реакції в гидке "постійно".
він каже: зміст існує
лише інстанційно
і ти сам обираєш
в якому зрізі йому проступати.
але якщо не зрізати
наживо,
рвучко,
доладно,
то й проступити
йому небуде де.
[Харків ??.10.13 - 07.11.13]
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
