В'ячеслав Гук. Фотокартка. Tua Forsström

28 грудня 2017
В'ячеслав Гук
Він сидів у порожнім вагоні, і його обличчя було блідим,
а чайка понад морем зробила пряму лінію впоперек неба,
і паротяг гудів жахно, пускаючи з труби чорнуватий дим,
наче це була якась важлива життєва хиба або ж потреба;

так вогким піском у напрямку моря зграбно плазує краб
і плавчиня, пірнувши у безвість, зникає у хвилях солоних,
мов її засмагле тіло з тендітними стегнами проходить етап
освячення – і сонце палає на ржавих виноградних гронах;

потім ще кілька разів він бачився з нею після першого дня
та гаразд пам’ятав її роз’ятрену плоть, очі, вуста й зап’ястя –
саме так яро безжалісні жокеї приборкують молодого коня,
коли батіг у ніжну шовкову шкіру впивається, – як уп’явся

він колись в неї очима і був несвідомий, коли згодом кохав;
тепер сидів прямо, як за столом у своєму робочому кабінеті,
старий вагон неквапливо пожовклі й посірілі поля розсікав –
і сіра чайка за блискучим вікном губилась у нервовім леті;

та жінка одного разу, аби він належав їй до останку, увесь,
у потязі геть заблокувала його ноги й нижню частину тіла,
сіла на коліна зверху, хтось проходив, і всесвіт губився десь –
і ніколи не міг її наздогнати, і хотів того, чого і вона хотіла;

пітніли долоні, він уже й сам не знав за що колись полюбив,
мабуть, це було те, що вперше відчув на смак – отой гарячий
подих її, може, для нього те, що ранило душу, – лише мотив,
причина, любов, зведена до паралельного всесвіту, так плаче

чайка при битій дорозі; тепер він їхав уже світ за очі, кудись,
потім зсів на якійсь миршавій станції і пішов уздовж обриву,
сяяло мляве сонце, свіжим простирадлам дихала хвора вись,
сухожилок берега настовбурчувався, а він пам’ятав щасливу

її, а потім розмірковував про даль, де трав’янистий, крутий
берег дудурився і де серце супроводжував стогін пташиний,
що розлягався над головою, і жер, поглинав життя водорий,
він мав вигляд вирубаної льодорубом з льодовика людини;

так за якийсь час він біля моря копав ногою здохлих медуз,
прагнув бути у стані порядку, гармонії, у тому лихому стані,
властивому мертвим, але не живим, і стискав у руках картуз,
як стискають бинтом горло, що кровить од вогнепальної рани.

В'ячеслав Гук
Photo from en.wikipedia.org/wiki/Bright_Star_(film)


Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com