Статті / Література

В’ячеслав Гук, зі збірки «Кримський літопис» 

7 березня 2022
В'ячеслав Гук
***
По всьому залишається тільки пам’ять, що важить
значно більше за зміст – вона бачила, як він плакав –
бузковий слід тіні, прохолодний безмежний спокій,
він був удягнений в білу сорочку й не слухав майже
її ввечері на узбіччі, де догнивав приблудний собака,
немов у крутому яру в сухій траві ручай одинокий;

вночі він лежав без сну – так помирають в серпні,
щільно огорнутий сувоями духмяного стиглого літа,
над ранок почув десь за садом надсадний крик півня,
дружина лежала поруч, їхні стосунки були шляхетні,
але останнім часом його душу втішала лише молитва,
й було боляче жити далі – сухий вітер віяв із півдня;

коли ж наспів вересень – вона повернулась в місто,
він лишився сам у будинку, що загубився в долині
біля синього озера, де південні вітри скрижаніли,
в саду поступово дозрівали плоди і жовтіло листя;
він почувався так, ніби з нього хтось душу вийняв,
й кров зледеніла безжально повнила серце й жили;

він щодня ходив на службу, жив розлукою, сивів,
а пізно ввечері падав на ліжко – безсилий, кволий,
але час знищував пам’ять, над ним сяяли зорі горні,
усіма фібрами своєї істоти він відчував, як знесилив,
йому здавалося: вона ніколи не може вмерти, ніколи,
в сараї ржавіло рало, й кров поїли псалми церковні.

В’ячеслав Гук, зі збірки «Кримський літопис» 

Коментарі

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Автора Категорію Публікацію

391

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Скопіюйте цей код на ваш сайт, або блог:

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

UA Modna 0
Повідомити про помилку