***
Дуже коротко про погоду, про музику Штрауса,
про сонце ввечері, що тихо сідає за схилами,
про краплю дощу, яка в долоні – зосталася,
про троянду, що пагін найперший – пустила;
про книгу – "Моє життя. Автобіографія",
яка зворушливо написана –
Голдою Меїр,
про гімн, що зі смертю перейшов в епітафію, –
про осінь, що пахне квітом, листям, землею;
про покинуту Галичину, на кордоні котрої
мати проти волі мусила дати хабар жовніру,
про маленьку станцію з платформою мокрою,
що пливла за очима – крізь відстань, зливу;
наприкінці цього листа – зникають переліки
численних дат, австрійський Шонау, вірші
людини, народженої без батьківщини, метрики, –
так у сплеті гілля порожніють гнізда горішні.
В’ячеслав Гук, зі збірки "Кримські елегії", 2013
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
