6068-СА6
Убивство югославського короля Олександра в жовтневім Марселі
1934 року під час його останнього трагічного французького візиту –
викликає у мене після стількох років неправди – нові питання,
я вдивляюся у старе фото, де автомобіль із номером 6068-СА6
стоїть на трамвайних рейках, де людина у чорній шинелі
намагається когось затулити собою – крізь неймовірну відстань, ушиту
в сірий день, ніби в сон кам’яний, без жодного сумніву чи вагання,
і вершники в касках на конях, засотані в ніжний туман, як на військовому марші.
Я уявляю жінку, якій по-справжньому належала б ця жахна втрата,
де б вона її заскочила? – у ліжку, в саду за сніданком, у ванній кімнаті,
і навіщо намагатись перемагати себе, коли час усе одно все знівечить,
коли гортань віддасть на поталу останнє слово й найкращу пісню,
а до ран прилипатимуть чиїсь брудні погляди, 9 жовтня, бинти і вата,
і хтось у різдвянім календарі обведе чорним олівцем дату, щоби віддати
таким ось чином свою шану, ставши дорослішим іще на одну добу, на вечір.
На мордах коней саморобні, ніби тевтонські, протигази, але їм – бракує кисню…
В’ячеслав Гук, зі збірки "Кримські елегії", 2013
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
