В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018

***

 Я добре пам’ятаю вечір шведський, сорочки нової комір,

вітер, що гнав у безвість гурт чайок над хвилями, цупкий,

поглянь, ця чорно-біла світлина була зроблена на поромі,

що тихо долав відстань між берегами емігрантської ріки;

і стиглим зерном рясний піт вибивався на завітренім лобі,

надто уважний погляд супроводжував плин спіненої води,

час минав непомітно, кров рвучко здійснювала кругообіг,

любов призводила до смерті – й достигали в садах плоди;

небо приторкалося до старого капелюха й до тієї зневіри,

котра впокоїлася на закам’янілих хвилях, оголивши кістяк

виснажених почуттів, – чоловік на фото був надто щирий,

біля нього стояла жінка в білій сукні і простір немов укляк;

вони ніби слухали порожнечу світу, звук північного вітру,

де надвечір вода ставала значно темнішою і вимагала гри

сонячних променів, так кожна людина належить сирітству,

так кров роздимає жили сухим ярим світлом визрілої пори;

густа тінь судна полохала жваві косяки сріблястих рибок,

виднокруг спорожнів, на пустельному березі гавкали пси,

дальній пагорб, сповитий пташиним сувоєм, збляк і вимок, –

а крізь зачовгані дошки палуби річка намагалася прорости.

В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018

Фото: https://baystatecruisecompany.com/anniversary/