|
7 березня 2020
В'ячеслав Гук |
***
В чорних сутінках серпня бджоли слабко гули,
на березі моря пляміли порожні стільці і столи,
мертві хвилі зберігали сизе світло згаслого дня –
пізній вечір наосліп темну зграю птахів доганяв;
чоловік ішов берегом – і крокам пісок заважав,
він кинув цигарку – й на губах залишилася ржа,
приблудний собака ще зі станції за ним тихо біг –
як пам’ятають померлих, так забувають живих;
наче скло зеленавих бутлів, даленів виднокруг,
він ішов, як ідуть за полеглим; неквапом пожух
останній сонячний промінь; він прагнув знайти
в закам’янілих серцях крик щирості й доброти;
в його свідомості просто ще один день догорів;
розсипчастий суглинок, зграбні лінії рота і брів –
так накопичений за життя смуток змагає любов –
вздовж берега проліг його слідів синюватий шов;
він тільки тоді зупинився, де лікарні жовта стіна
була пошкоджена вибухом – досі тривала війна,
а в притихлім серпневім саду жебонів водограй,
і над церквою розлягався щебет пташиних зграй.
В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018
Photo © Mary Quite Contrary / Flickr
| 0 | 832 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
