В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018

***

Два роки – три війни – і всі без перемог,

у жилах рук буяє дика кров,

але розлука довша, ніж сльоза,

ніж довгий захід сонця над рікою.

Спинись, прислухайся, як листя восени

спадає з крон, створивши гекатомби,

як забирають віденські стільці

в ясну кімнату з золотого саду.

Уже скінчилась програна війна –

до клавіш приторкнеться хтось колись,

і може, заспіває чорний дрізд

десь там, далеко, на поснулих схилах?..

Дозріле денне світло – й свіжий плід,

розмови довгі ні про що за чаєм,

а сонце пізнє на сумних полях

жовтіє, як незібране колосся…

В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018