|
29 грудня 2019
В'ячеслав Гук |
***
Кров на його сорочці як виправдання пам’ятної події –
перетнути б кордон між тим, чого ніколи не існувало –
за біблійними одкровеннями неможливо зробити вибір,
ширококрисий капелюх ховав її блакитні очі і довгі вії,
безмежна ріка нагадувала старе розірване простирало,
де влітку тихо промерзала вода, в якій засинали риби;
вона читала книжку, а він підстригав газон біля будинку
і мав химерну потребу створити власний світ, без воєн,
де кохання живило б душу, як пахощі кримського бузу,
він любив її довге волосся і на носі шляхетну горбинку,
у далечині блякло вітрило, і небо було насичене млою,
коли він грав – його куля завжди обирала потрібну лузу;
пустельний схил пагорба, де їхнє життя як задум драми,
кімната з вікнами на поле й річку, кімната, де зайві речі
нагадували про давнє, що знищувалося в кожній спробі
забути – коли відмерзала його любов, зігріта її словами,
він чув, як вона плакала, пагорбами блукали гурти овечі,
його денний труд важчав у кожнім м’язі, кістці, суглобі;
над вечоровими деревами завжди казилося гайвороння,
він лежав поруч неї, відчуваючи всім єством тепло її тіла,
пригорнувши її до себе, цілував у губи, але вона мовчала,
ніч торкалася їхніх оголених тіл, зорі падали за віконням,
йому здавалося, що він тільки камінь, якого омила хвиля,
або корабель Одіссея, що нарешті добувся свого причалу.
В'ячеслав Гук, журнал «Київ», № 11-12, 2019
Світлина: Thousands and thousands of crows. Katherine Jones
| 0 | 762 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
