***
Відпусти мою пташку, що тримаєш в руці, відпусти,
вже білизна досохла на шворці в крізному дворі,
а мені доведеться до тебе так довго іти,
і так страшно заснути: мій серпень давно догорів.
Пташка хоче злетіти, ти ж тримаєш її у руці,
відпусти її, прошу, хай злине угору, нехай
обезуміла повінь поглине на кухні стільці
і мене і тебе, але сни мої – не відбирай!
Я шептав тобі тихо: голуб моє тіло, голуб,
а сухе простирадло накрило тебе назавжди,
я згадаю твій голос, зашитий між лагідних губ,
я пригадую зливу й жахне бурмотіння води.
І ніяк під сорочкою в мене не гоїться шрам,
мені страшно так жити, чому, поясни, поясни,
я ішов замінованим полем назустріч літам,
а те поле було – у тобі, у відрізанім сні.
Не кажи мені, прошу, чому твої губи тремтять,
час минає так швидко, міліє повільно ріка,
і згоряє самотність у полум’ї вмерлих багать,
відпусти мою пташку: у тебе кривавить рука.
В’ячеслав Гук, зі збірки «Кримські елегії», 2013.
Поетичну збірку «Кримські елегії» (подарункове видання, цупка матова обкладинка, 312 стор., передмова від англійця Стівена Комарницького та англійки Сьюзі Спейт) можна придбати в мене ( vyacheslav-guk@ukr.net), у книгарні «Є» або тут: https://vsiknygy.com.ua/books/krymski_elegiyi/
www.uamodna.com
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.