В’ячеслав Гук, за збірки «Гілочка кримського тиса», 2018

він хотів заспокоїти тугу сльозами, що ставали розрадою,
як і тоді, коли повна неможливість зрозуміти одне одного
віддаляла їх, молодих і закоханих, на нездоланну відстань,
ніби вони дивились на потік води, що тихо плинув на схід;

не існувало навколо нічого, що змушувало б повернутись
у той час, де розлогі крони дерев поранили похмурий вечір,
де за комір старого пальта натекло вже багато дощу, та він
глибше занурився в тяжкі думки і насунув капелюха на очі;

у його душі палав глибинний вогонь, нічим не прихований,
як і тоді, коли останній нічний потяг вже рушав із вокзалу,
а він, зажурений, тримав у руках валізу і стояв сам у тамбурі –
не в силах забути ту, з якою розділив не одну пристрасну ніч;

він добре пам’ятав їхні тривалі зустрічі в бузкових сутінках,
згадав, як не міг підібрати відповідних слів, щоб висловитись,
як вона плакала, коли він, пойнятий тривогою, просто мовчав,
а на ставку, сповиті зимою, кахкали й метушились дикі качки.

В’ячеслав Гук, зі збірки «Гілочка кримського тиса», 2018
Картина: Wild Ducks Swim In A Freezing Winter Pond by Jeelan Clark, 2019.

.