В'ячеслав гук. САМОТА: ILMA RAKUSA

15 квітня 2016
В'ячеслав Гук
САМОТА: ILMA RAKUSA
 
Пальці стискають виделку, – але в руці
відчуваєш чомусь не напружений шал металу,
а синє лезо, що притаманне пружній ріці,
як холод вогкого ранку, відданий на поталу.
Колишня спека вже не породжує суховій,
минає літо, навмання стоншуючи бадилля,
і голос здається зайвим, залишаючись біля
слухавки, – взагалі не відбившись у ній.

І знову відстежуєш ознаки душевних втрат,
припалений праскою комір сорочки, згини
пустельного берега, ріки божевільний гарт,
де хвилі – схожі на попіл в обіймах липкої піни.
Повітря просочується димом і ревом вмить –
бензин набрякає і заводить двигун уривком,
який репетує – так горло долаєш криком,
але душа, завмерши в літах, – мовчить.
 
Дожований спішно вранці гіркий тютюн,
блискучі рейки залізниці, жура платформи,
чайки зринають над снами піщаних дюн,
блимають, як лампочки, вкручені у плафони.
Вітер свинцеві хвилі навіщось щодуху мне,
прані простирадла примерзають умить до дроту,
передмістя вивертає назовні свою аорту,
і голос у горлі, як м’яз, напружився – і завмер.
 
Так довго триває зжитий, – забутий час,
терпне до нитки зіниця, ловлячи сонце в висі,
і берег річний позбавляється мли й прикрас –
окуляри незручно накладено на переніссі.
Повітря щільно дише вигорілим піском,
пустіють причали, прибережні кав’ярні, гнізда,
але жаліти, як за минулим, уже запізно, –
щемко пахне деревом, рікою, нагрітим склом.
 
Простирадло хвиль рветься од світла й мли,
дедалі ширшає простір – і кров венозна
обплітає судини, як тіло – проймають шви:
гортані лишитись німою – пряма загроза.
Дощ із капота змиває наявність іржавих плям –
старе дерево залишає на спогад огрублі кола,
сонні чайки у простір занурюються спроквола,
бовваніють то тут, то там.
 
Життя відстрочує певність того, що вік –
це нездоланна відстань між долею і містами,
так жили рвуться до крові, так мерхне крик
самотньої чайки над пошерхлими берегами.
Догниває в калюжах небо, як стерплий плід,
але ще не згас намір жити, ще пахнуть ранню
суцвіття дощів, цілком підкорені вигоранню, –
і вода оживає, поглинаючи їхній спліт. 
 
В’ячеслав Гук
 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Світське життя, секс і гарне тіло: 3 книги, які змінять ваше самосприйняття
Автори цих книжок намагаються завдяки своїм вишуканим, стильним і красивим історіям, втіленим у не менш гарні ті цікаві книжки, додати гармонії і тепла у наше трагічне сьогодення.
Читати більше