В’ячеслав Гук, нові вірші

5 жовтня 2019
В'ячеслав Гук

***

У темну паморозь дорогою вели

у надвечір’ї, стомленім і раннім,

заблуклі зорі і сумні воли,

просяклі тишею і лементом прадавнім;

погонича не слухались вони –

під шкурою ховались дужі ребра –

і сон торкався ніжно тишини,

де голуб дзьобав висушені стебла,

жадаючи Господнього зерна,

загубленого в млі позаминулій,

погоничеві хтілося вина

напитись спрагло з почорнілих сулій,

та він покірно йшов у далечінь

за сном волів, немов за рухом рала,

і, ніби нитка, рвалась кожна тінь,

а потім знову цільною ставала;

і наче прагнули потомлені усі

добутись до родинної оселі,

куштуючи потіння грубу сіль,

як заповіді давніх Євангелій.

В’ячеслав Гук, нові вірші

Фото: Old Picture Hay Cart and Oxen Alvah, Banff

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Жовтий, сірий або все-таки білий: виберіть відтінок вашої зубної емалі
Білосніжна посмішка не в усі часи і не у всіх народів була в пошані. Щоб підкреслити свій статус і благородне походження, стародавні римляни носили золоті коронки, а японки чорнили зуби спеціальним лаком.
Читати більше