|
4 жовтня 2019
В'ячеслав Гук |
ОСІНЬ
Триває стерпний час, і йде Господнє літо,
на плесі крижанім спочив качиний гурт,
тяжке вино пашить зів’ялим сухоцвітом,
і сутінки тремкі мовчання бережуть;
десь на краю землі течуть бурхливі ріки,
де кожен день здається довшим за
тривожний сон німого чоловіка,
в якого зі щоки скотилася сльоза;
але не спи, не спи, і в пастирській садибі
гостей чекають званих на обід,
і теплий сон народжується в рибі,
і щирі сни женуть у ріках риб -
туди, туди, де одцвітають ружі,
де води уривають рвійний плин,
і яблуні на трави ронять дужі
дощі із яблук, схожих на бурштин.
В’ячеслав Гук, Нові вірші, 2019
| 0 | 983 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
Ліля Колісник
| 0 | 473 |
