В’ячеслав Гук, із циклу «Церковний дворик», 2018

12 червня 2019
В'ячеслав Гук

***

Коли сіль ставала солодшою за цукор, коли листопад

український вихлюпувався з неба хвилями передзим’я,

він переконувався, що колись померлі прийдуть назад –

до своїх родин і худоби; шурхотіло старе гарбузиння

на городі; уночі падав чорний дощ – передвісник злив,

тихо й жалібно мекали за обійстям у полі заблуклі кози,

він дуже любив цю довгу осінь, як жінку колись любив –

її терпкі поцілунки, сині очі, ніжний голос і довгі коси;

він плакав, коли її не стало, плив у сусіднє село човном –

обличчя лоскотав ранішній вітер, пінився вир суворий,

змахував сльози рукою і був ніби міцно сповитий сном,

відчуваючи в напнутих жилах сплеск скам’янілої крові;

тяжко раз попри раз густе оніміле повітря ротом хапав –

і пам’ять озивалася болем спершу дужо, а потім слабко,

попри безсонну ніч і фізичне нездужання змагав уплав

прожиті роки, заспокоюючи роз’ятрену душу початком

туманного ранку, у вуха набивався вологий річний пісок,

і було страшно повірити в правду, як копати собі могилу,

як кричати про вмирання плоті, холод проймав до кісток,

він дуже втомився, химерний світ відчуваючи через силу;

він так і запам’ятав себе – без капелюха, в осіннім пальті,

з головою, повною втрат і зажурено схиленою на груди,

у старому човні, а над річкою займалися промені золоті

і дикі кози в густих чагарях оживляли пейзаж безлюдний.

В’ячеслав Гук, із циклу «Церковний дворик», 2018

Картина: Karl Heffner

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Жовтий, сірий або все-таки білий: виберіть відтінок вашої зубної емалі
Білосніжна посмішка не в усі часи і не у всіх народів була в пошані. Щоб підкреслити свій статус і благородне походження, стародавні римляни носили золоті коронки, а японки чорнили зуби спеціальним лаком.
Читати більше