|
28 липня 2018
В'ячеслав Гук |
***
Запах жованого тютюну, міцної кави і піджака,
старого, зі сходу Берліна, – це час, що іде навспак,
крижаніє у жилах – кров, – неначе важка ріка,
почеплена капелюхом на вбитий у стіну гак.
Це звичайна подорож у минуле: туди, туди,
де – хижа повінь – рве тіні пташиних гнізд,
де самотність людини – це та ж самота води,
що вмерзла у тіло, – ставши на повний зріст.
Звикаєш до сорочки – з припаленим комірцем
вельми швидко – ніби робиш звичайний вдих,
мерхне бузковий день – відчуваєш од того щем,
гудок пароплава похитався в повітрі – й стих.
Барабанять по підвіконню пальці, і дощ гуде
десь у надвечір’ї, стікає, – роблячи сірим тло,
ти не знаєш, куди поткнутись – і ляжеш де:
земля однаково старша за тебе й за будь-кого.
І можливо, уже не варто вигадувати причин,
за якими все змінюється раптово, збавляє гру,
де вода назавше втрачає свій берег, плин –
і дерева, як плавці, ледь тримаються на плаву.
В’ячеслав Гук, «Кримські елегії», 2013
Picture: EPA. People carry only a few belongings as they flee to the west after it became known East Berlin was being separated from West Berlin
| 0 | 825 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
