В’ячеслав Гук, «Кримські елегії», 2013

22 червня 2018
В'ячеслав Гук

***

Тане поле, як у пальцях розм’яклий віск,

паротяг крізь гар зчиняє хурдигу й тиск,

щоб наблизитись якнайшвидше туди,

де прилипає до тіла сорочка лляна

і риба шукає глибшого дна,

марно благаючи у звірених снах води.

Гумова кулька лине повільно вверх,

де вечір південний над полем змерх –

і ось-ось проллється вином через край;

і так швидко проминає околиці передмість

чоловік без минулого – просто гість, –

як залишений у полі для птахів урожай.

Я уважно прочитав кілька абзаців і поклав

газету на коліна, щось силкувався згадати, ґав

намагався піймати, та не зловив. 

Потім ніби відсьорбнув кави і спідню губу попік,

і час крізь мене нестримно тік,

моє тіло старіло, але в душі я не старів.

Це не витвір мистецтва, не забитий у стіну гак

для капелюха, не зроджений в серці жах,

і калібр хоч збігається, та куля зненацька рве

сколошкану пострілом шкіру, тканину, м’яз,

на вдих і на видих душу судомить час,

важко повертаючи у сни старе.

Зупинка на коліях, ремонтників перекур,

від купе – часів Стефана Цвайґа! – нападає дур,

слово, докинуте до розмови, блищання шиб –

і мутне вино із сулії, що заснути не дасть,

вечір горить за вікнами, нібито рвана снасть –

із почуттів, водоростей і риб.

Запах горілого торфу і висохлої трави

перемагає перші пасма срібної мли,

що огортає поле, відразу вражаючи міццю:

тоді думаєш про минуле, що лишилось на дні очей,

про життєву спроможність жил, хребта і трахей,

про полювання із собаками на лисицю.

Нової сорочки цупкий запах або ж крохмаль,

смердючий мазут хутко просочує свіжі шви паль,

і проступають од спеки краплі поту на лобі.

Ось – станційний буфет, розклад руху, надмір калюж,

мандрівник засинає солодко, наче взяв душ,

і спить, – як дитина в утробі.

Я виходжу за двері, забуваючи всі слова,

накручую пальцем телефонний номер, сивіє мла –

так трапляється зі мною, коли – з дороги і недоспиш.

Моя тінь залишається на цеглинах рудих,

і прожите вже до кінця життя, ніби глибокий вдих, –

перетворюється на вірш.

В’ячеслав Гук, «Кримські елегії», 2013

Фото: The village of Kingston Deveril in the Wylye Valley, Wiltshire, Anguskirk | Flickr

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Чоловіки та дружини: 5 книг "сімейного" чтива
... іноді в книжках цих авторів, чиї сюжети ніби вимандрували із "живого" життя, стаються речі, які перевертають світ героїв та героїнь догори дриґом. І тоді звичайна мелодрама стає психологічним трилером, соціальна проза — справжнім детективом, а родинне життя — справжнім театром бойових дій. У жартівливому (чи не дуже) сенсі.
Читати більше
Жінка, яка змінила світ: як Тамара Чікунова рятує життя людей від смертної кари
У світовій спільноті не припиняються дискусії на тему смертної кари. Це пережиток минулого чи ефективне покарання за правопорушення? Сьогодні 102 держави, серед яких і Україна, на законодавчому рівні повністю відмовилися від смертної кари, на відміну від північного сусіда — Білорусі.
Читати більше