АННА АХМАТОВА
Дим довгих сигар, обід о другій і table-talk,
де кожному із присутніх надається голос:
про синій ліс, що, як макінтош, промок,
про видавництво під назвою "Petropolis".
Особлива атмосфера створеної журби,
погляд на воді тримає порожню баржу,
особлива горбинка носа, чар слова, доби,
незбагненність нерозгаданого пейзажу.
Запах смаженого мигдалю і молока,
коли горобина гоїть осені пригасання,
вага розуміння колишнього, звук гудка,
дикого голуба приглушене туркотання.
Але, здається, це було так давно-давно, –
на дошках підлоги лежить золоте зерно.
В’ячеслав Гук, зі збірки "Кримські елегії", 2013
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
