Вважав себе я сильним чоловіком...

Вважав себе я сильним чоловіком,

А тут зламався остаточно і розкис.

Куди мені змагатися вже з віком.

Немовби в невагомості завис.

Звичайно, ти не винна в цім, не винна.

Я за тобою скучив не на жарт.

Робити ти нічого не повинна.

Не допоможе тут і твій любимий Сартр.

У книжки ти заглиблена, одначе,

Ти увійшла у них, мов в паралельний світ.

А ти собі страждай, сумуй, козаче,

Чекай кохану хоч мільйони літ.

На обрії у мене часу мало.

За хмарами услід я попливу.

Життя вже тріщину велику дало.

Я й сам дивуюсь, що іще живу.

А ми з тобою так і не зустрілись.

Я вимріяв тебе в своїх думках.

Взаємно ми словами зачепились.

І у коханні був взаємний крах.

У кожного своє вже склалось коло –

Коханих, друзів, вподобань, образ.

Вже втратило ціну звичайне слово.

Нас заспокоїть африканський джаз.

Ми в різних ліжках лежимо в постелі.

Нас віддаляють люди й небеса.

І кожний ще бреде в своїй пустелі.

І кожний в задзеркаллі вірить в чудеса.

Найважче у житті – змиритись.

Не буде того, що ти так хотів.

Ми вже не станемо сваритись,

Бо я в житті своїм згорів.

… Вважав себе я сильним чоловіком,

А тут зламався остаточно і розкис.

Куди мені змагатися вже з віком.

Немовби в невагомості завис…

Анатолій ВЛАСЮК

22 травня 2016 року