|
15 грудня 2017
Анатолій Власюк |
Віктор Рафальський. Зойк і лють.
Цю автобіографічну книжку в'язень сталінських концтаборів написав 1952-го року. Звичайно, в Радянському Союзі її не могли надрукувати.
Роман прикметний тим, що показує еволюцію молодої людини, яку намагалася зламати Система. Головний герой відданий ідеям Леніна-Сталіна. Товариші зводять на нього наклеп і звинувачують у контрреволюційній діяльності. Каральні органи викручують йому руки, щоби чоловік зізнався у шпигунстві.
Поступово ідейність і дух радянщини вивітрюються із молодої людини. Сама Система змушує його стати анти-радянщиком. Зустрічі з політичними в'язнями приводять до розуміння необхідності української національної ідеї. І хоча він ще не став націоналістом у повному розумінні цього слова, все ж і повернення до радянської ідейності вже не буде.
Спротив Системі гартує головного героя роману. Декілька разів він утікає зі сталінських концтаборів. Це втечі з самого пекла, де люди приречені на смерть. Його ловлять, але він знову, ризикуючи життям, знаходить способи втекти.
Перебуваючи у нелегальному становищі, молодий чоловік розуміє, як Система нівечить життя людей. І справа навіть не у фізичному знищенні, а насамперед у моральному каліцтві душі. Люди продають один одного, навіть незважаючи на родинні зв'язки. Страх убиває в них усе людяне. У представників каральних органів відсутні будь-які моральні якості. Система безжально перемелює всіх.
З художньої точки зору до Віктора Рафальського можна мати чимало претензій. Але слід зауважити, що автор писав свій роман по гарячих слідах, коли багато літераторів в Україні, СРСР і світі просто мовчали. Йому вдалося показати зсередини злочинну сутність сталінського режиму. Це вже потім інші письменники створюватимуть художні твори про Систему, більш величні та значущі, але правдиву, документальну основу Віктора Рафальського, який пройшов через важкі випробування, перевершити не зможуть.
Саме такі твори дозволяють зрозуміти сутність сталінської Системи. Та й нинішній режим Путіна далеко не втік. Його підводні течії й нелюдське спрямування більше стають зрозумілими, якщо прочитаєш "Зойк і лють" Віктора Рафальського.
Автор означив свій твір як роман-поему. Звичайно, поетичного в ньому мало, коли йдеться про фізичне й моральне знищення людей Системою. І все ж поетичне начало видно неозброєним оком. Це гімн людині, яка позбувається радянського минулого і прагне волі – собі й Україні.
Анатолій ВЛАСЮК
14 грудня 2017 року
| 0 | 2072 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
