ВТЕЧА ВІД ЗЛА

ВТЕЧА ВІД ЗЛА
 
Ерл Стенлі Гарднер. Справа трьох символічних мавпочок.
 
Це – класичний детектив. Ім’я убивці ми дізнаємося на останніх сторінках, хоча цю особу автор згадує не один раз у романі.
А до цього упродовж двох сотень сторінок нам вішають локшину на вуха, підсувають то одного, то іншого ймовірного убивцю, заводять у глухий кут, звідки, здається, нема виходу.
Як і в інших романах Гарднера, вбивство розкриває адвокат Мейсон, випереджаючи на крок поліцейського, який розслідує цю справу, і фактично воюючи проти прокурора, який хоче засадити за грати, а то й відправити на електричний стілець невинну людину. Маємо також чесного суддю, який симпатизує Мейсону і діє у рамках закону, а також помічницю Мейсона і приватного детектива, яким адвокат не поспішає розкрити всі секрети розслідування.
Червоною ниткою крізь увесь детектив проходить лейтмотив утечі від зла. Не всім це вдається, як, наприклад, письменниці Мід. Вона стала жертвою мафії, втягнувши у свої оборудки секретарку, яку й звинувачують у вбивстві. Саме на шарфі письменниці вибиті три мавпочки, які символізують втечу від зла, - не бачити зло, не чути його, не говорити про нього.
Гарднер зображає Мейсона не супергероєм, а звичайною людиною. Щоправда, адвокатові притаманне логічне мислення. Він бачить те, на що інші не звертають увагу. Зрештою, Мейсон і виходить на убивцю. З’ясовується, що все до банального просто і мова йде про звичайний любовний трикутник, хоча на початках заповідалося мало не на політичне вбивство.
У звичайній справі письменник бачить філософський підтекст. Адже якщо людина втікатиме від зла, то багатьох проблем у її житті взагалі не буде. І, навпаки, чим більше ми стикаємося зі злом, тим міцніше воно прив’язує нас до себе, роблячи співучасником темних справ. Таким чином Гарднер ставить під сумнів активну позицію тих, хто бореться зі злом, ніби натякаючи на те, що все одно це не призведе до позитивних результатів. Натомість адвокат Мейсон близько не підходить до зла, але всі його дії скеровані на те, щоби це зло побороти.
Зрештою, зло покаране, невинна секретарка на волі, але все одно не відчувається оптимістичного завершення дії. Відрубана лише одна голова, а на її місці виростають інші. Мейсон знову іде у бій і розкриває нові злочини. Боротьба зі злом триває – як і втеча від нього. У цьому – філософський парадокс.
 
Анатолій ВЛАСЮК