"ВОНА УВІЙШЛА СИВА..."

*************************


Вона ввійшла, зовсім вже сива,

Біля вогню втомлено сіла,

І раптом запитала тихо :

«Скажи, бо я тепер не знаю,

За що ти мучиш мене, лихо?

Бо я є молода й красива,

І жити хочу у любові,

А ти мене змиряєш силою

Й замордував уже до крові...

Скажеш мовчати?

І я мовчу...

А я не можу більше, я втомилася.

Звелиш жити, коли любов топчу?

За що ти мене мучиш?

Адже ти ж любиш, мене любиш...

Коханням серця притомилась я...

Не маєш права ти судити ---

Любов не судять.

Не можна!

Також залиш свої «Не можна» ТИ ---

Відкинь свої смішні ці заборони,

Хоч зараз, хоч жартома згріши:

Не муч себе безсонням,

У риму з розумом, вірші пиши,

А чи в коханні признавайся...

А якщо почуття не в честі ---

На волю мене відпусти,

Чуєш?

Ти не вбивай мене --- прости»...

І жінка, тяжко так ридаючи,

Сиві пасма навідліг кидаючи,

Твердила:

«Я не знаю --- за що же мучиш мене ти»...

Він онімів...

В звичайний ночі сутінок

Раптом ця буря нежданно ввірвалася,

Зненацька,

Й думати ніяк :

«Пробачте, я не знаю Вас...

Не я надів на Вас кайдани»

І раптом запитав, здавивши подих в груди,

Як прориваючи слова :

«Як Вас зовуть? Скажіть, хто Ви?»

Вона у відповідь: «Твоя --- Душа».
----------------------------------------------------------
26.05.2014; PARIS (Place Republique)
----------------------------------------------------------
Переклад на українську з російської Е.Асадова.