Вірменська молодь вимагає змін. Деякі особисті враження після молодіжної сесії AYSOR

Вічна дружба російського і українського народів

Коли мене запросили взяли участь в молодіжному форумі AYSOR[1] в Єревані, Вірменія, мені знову захотілось зустрітись з старими друзями, побувати на Кавказі, насолодитися місцевою кухнею, але в той же час, мені зовсім не хотілось проводити політичні дебати про Україну, Крим, Росію, Путіна та про інші політичні теми, з якими я зіткнулася два роки тому назад під час анексії Криму.

Коли в 2014 році я вперше попала до Вірменії, я їхала з Грузії. Потрапити з Грузії до Вірменії можна досить просто, достатньо взяти маршрутку-таксі з Тбілісі до Єревану. Під час цієї поїздки, розглядаючи чудові пейзажі, я мала довгу розмову, а точніше монолог мого таксиста, який з радістю взявся обговорювати політичні питання Росії та України. Чорт би мене смикнув сказати що я з України, подумала я. Дорога була довга, і довгою була розмова про «вічну дружбу російського та українського народів» та «братів слов’ян». Коли я пробувала трошки подрімати, інші пасажири встрявали і підживлювали наші дебати ще добавляючи про «вічну дружбу братів слов’ян». Інший день, інше таксі, і знову дискусія про «вічну дружбу братів слов’ян». Радянські міфи виявилися довговічними. Мені здалося що ніхто не хотів, ні розумів позиції українців. Ми пали жертвою міфу про вічну дружбу. Навіть на молодіжному форумі вірменські учасники явно радісно погодились і прийняли резолюцію про те, що Крим є частиною Росії незважаючи на протести українців та європейців.

Таким чином я була морально готова в 2017 році почути про «вічну дружбу російського і українського народів» і погодитись з цим, щоб позбутися цієї непотрібної дискусії. Дрімаючи в таксі, адже літак приземлився посеред ночі, я вирішила прикинутись що сплю, але таксист почув мій український акцент і радісно висказав все що він думає про Путіна, Україну і Крим «Молодці українці, так йому, старому п…і треба». Що?! Це я у Вірменії чи де? Не можу повірити в це. А як же «вічна дружба народів»? А як же «слов’янські брати»? Іншого дня, інше таксі, і ще один сюрприз, водій з радістю обговорив події в Україні, і навіть якщо сказав, що «брати не повинні боротися один проти одного», дійшов до висновку, що це дурна і непотрібна війна, яку спричинив Путін. Що? Я у Вірменії? У тій самій Вірменії?

Кав’ярня, де не курять

Під час мого останнього візиту до Вірменії виявилося, що всюди палять, тобто у всіх громадських місцях. Це була справжня трагедія. У Єревані не було ніякої можливості уникнути диму, немає різниці, чи ти вагітна жінка, чи дитина, всюди товстим шлейфом стоїть сигаретний дим. І нікого це не дивує, ні обурює. Навіть у перукарні, де я хотіла помити своє проняте димом волосся, всі курили, жінки щось балакали, курили, дим стояв стовпом, а в тому димі бавились маленькі діти. Напевно, тільки наш форум був єдиним місцем де було заборонено палити, і де ми, іноземці, могли дихати. Через кілька днів я почав задихатися від цього постійного диму.

Тобто у 2017 році я була морально готова до цього проклятого диму, і який сюрприз! Я відкрила нові місця в Єревані, де не курять. Деякі кафе пропонують зали, де заборонено палити, а деякі з них, зокрема кав'ярня «Зелена кава», були місцями, де не палять ВЗАГАЛІ. І знаєте що? Ці місця були переповнені! Крім того, наш хостел також був місцем, де було заборонено курити. Яка приємна несподіванка!

Кілька років тому під час молодіжного форуму, коли ми обговорювали екологічні теми, що стосується проблеми заторів в містах та альтернативи автомобілям у Вірменії, це була ще одна невдача. Треба сказати, що саме перебування в екологічному комітеті означає бути членом комітету «невдах», тобто коли з ваших ідей сміються і серйозно не сприймають. Ми намагалися обговорити цю тему, але вірменські учасники не хотіли навіть і слухати. Що, велосипед?! Сама ідея здавалась дуже смішною. Це не жарт? Велосипед? Автомобіль і автомобіль. Що затори? Які затори? Цього разу було приємно відчути що учасники не лише прислухаються до екологічних проблем, але й намагаються знайти рішення до них. Яка несподіванка і яка перемога! Велосипед більше не вважається засобом пересування невдахи, а навіть стало модним. Ура!

Крім того, кав'ярня "Зелена Кава", це еко-кав’ярня, заснована в Вірменії(!), де ви можете не тільки насолодитися справжньою смачною кавою без сигаретного диму, а ще спробувати тістечка без глютену та смачні вегетаріанські страви. І все дуже смачно. На стінах кафе висять плакати про екологічний зелений Єреван, про екологічні товари, виготовлені в Вірменії, про сортування відходів та інші речі, які видаються буденними в Європі, і зовсім новими в Єревані. Мало того, цього зовсім не існувало пару років тому назад, а наразі це стало реальністю в Єревані. Це ще одна невелика перемога для Вірменії, що є місця, де не палять і підтримують екологічні проекти. Все це відображає зміни в вірменському суспільстві, і стає нормальним, що є місця, де не палять. Я можу вільно дихати знову!

Жінки на кухні

Ще одна політично вразлива тема та інший комітет «невдах», комітет по обговоренню гендерних питань FEMM. Після велосипедів та собак, жіноче питання є досить делікатним в вірменському суспільстві. Практично що і екологічні, що і гендерні питання не обговорюються, особливо коли йдеться про такі теми, як паранджа, права жінок, мусульманські жінки, домашнє насильство чи жінки –біженці. У 2017 році, учасники гендерної делегації досить скептично були налаштовані на рахунок шансів обговорення своєї теми. Кому потрібно обговорювати гендерні питання?

Коли учасники презентували свої дуже обережні пропозиції (це було подано такими обережними словами як « ми пропонуємо», «ми заохочуємо» та «намагаємося») я все ще була песимістично налаштована. Мало того, вони запропонували, згідно з європейськими стандартами, досить консервативний проект про домогосподарок, які би готували їжу вдома, який називається «Жінки на кухні». Ідея проекту полягала в тому, щоби непрацюючі жінки, які сидять вдома з малими дітьми, готували їжу і цю їжу потім розвозять по офісам в обід. Загальна ідея була непогана, адже це дає цим жінкам прибуток, навіть якщо, вони дальше залишаються вдома, на кухні. В іншому місці, в іншій країні, я би протестувала, але для Вірменії це був досить сміливий крок вперед. Європейські учасники досить шумно голосували і заохочували розглянути саме ей проект. І здогадайся що сталось? Ще одне чудо. Проект пройшов! Гаразд, це не була впевнена перемога, і навіть деякі учасники з гордістю проголосували проти нього. А ще цей комітет працював над досить сміливим проектом на рахунок декрету для чоловіків. Правда цей проект виявився вже як з іншої планети для вірменських учасників.

Отже, обговорення прав жінок та їхній статус в суспільстві стало ще однією невеликою перемогою в вірменському суспільстві. Тема та комітет, які не обговорювались до того, отримали свою першу перемогу. Невже цей день настав?!

Незначні, але помітні зміни

Незначні, але помітні зміни відбулися в вірменському суспільстві в ці послідні роки серед молоді, і не тільки. Звичайно, я була у столиці, в Єревані, серед «прогресивної» і проєвропейської молоді, членів Європейського Молодіжного Парламенту, які знають англійську, та інші мови, які мають можливість подорожувати, вони є новою елітою країни. Але були також і таксисти, і нічні розмови в хостелі, в музеях, в кав'ярнях та при інших випадкових зустрічах. Якоюсь мірою ця ситуація нагадує мені Україну перед Майданом, цю молодь, яка прагне змін, справедливості, гендерної рівності та мирного суспільства, з європейськими цінностями толерантності, відкритості та верховенства права.

Ймовірно, ці кав'ярні, місця де не палять, та розмови про права жінок в Єревані можуть здатися кумедними порівняно з усією країною, однак для мене вони є показником повільних, але постійних змін у вірменському суспільстві.

Мало того, російський уряд і Путін втратили своїх самих палких прихильників у Вірменії. Немає більше пристрасних речей і тостів про вічну дружбу між слов'янськими народами та про «головне, щоби не було війни». Євразійський Економічний Союз, до якого входить Вірменія, Росія, Казахстан, Білорусь і Киргизстан, не приніс країні ні миру ні процвітання. Ціни досить високі в порівнянні з сусідніми країнами. Суспільство залишається дуже корумпованим, і для молодих вірменів немає робочих місць, більшість продовжує емігрувати і працювати в Росії. Вірменський уряд, як і український, під приводом конфлікту в Нагорному Карабаху, звинувачує у всьому сусідні країни (добре що є в чому звинувачувати) і відтягує проведення реформ. Вірменія опинилась в політичній та економічній пастці.

Молодь розуміє цю тупикову політичну ситуацію напевне краще ніж будь-хто, але з другої сторони вони також розуміють, що немає альтернативи і кращого варіанту, ніж верховенство права, реформи і цінності, які пропагандує Євросоюз. Мало того, молодь підтримує українців, які наважились кинути виклик самому Путіну, якого бояться не тільки в Європі, але в цілому світі. А що робити маленькій країні, як-от Вірменія, яка оточена економічними та політичними велетнями, агресивними та могутніми сусідами?

Ніхто не очікував, що відбудеться український Майдан. Хоча ситуація виглядає досить подібною з вірменською: поки український політичний корумпований уряд разом з Януковичем, «мутив» свої політичні справи, українська молодь жила своїм власним життям: мандруючи та навчаючись по цілому світі, спілкуючись в інтернеті, запускаючи нові проекти. Як для мене, колишній політичний український клас недооцінив прагнень української молоді, а також її повільну, але прогресуючу європезацію. Майдан почався з української молоді, і зміни почнуться також від вірменської молоді.

Аналогічні зміни відбуваються і в Вірменії. Політичний клас та молодь живуть зовсім різним життям. Вірменська молодь прагне до змін: до більш справедливого суспільства без корупції, де править право, де є можливість роботи та можливість вибору свого життя. Я досить оптимістична на рахунок майбутнього Вірменії, навіть якщо здається що політична та економічна ситуація не змінюється, молодь Вірменії вже зробила свій вибір і голосно висловила свою невдоволення під час послідніх подій.