вірджинія вулф - неповторність, яскравість, несхожість

Вірджинія Вулф (англ. Virginia Woolf) (25 січня 1882—28 березня 1941) — британська письменниця, літературний критик. Провідна фігура модерністської літератури першої половини XX століття. Входила в групу Блумзбері.

У міжвоєнний період Вулф була значною фігурою в лондонському літературному суспільстві. До найвідоміших її робіт відносять романи: «Місіс Делловей» (1925), «На маяк» (1927), «Орландо» (1928) та оповідання «Своя кімната» («Свій простір»), що містить відомий афоризм: «У кожної жінки, якщо вона збирається писати, повинні бути кошти і своя кімната». Її романи вважаються класичними творами «потоку свідомості».

Портрет Ванесси Белл, 1916. Роджер Фрай

Вірджинія Вулф народилася в Лондоні в родині відомого літературного критика сера Леслі Стівена і Джулії Дакуорт (в 1866 р. її писав Берн-Джонс, відомий її фотопортрет роботи Джулії Маргарет Камерон, 1867). Вірджинія була третьою дитиною Леслі і Джулії (в сім'ї було троє дітей Джулії від першого шлюбу, дочка Леслі від шлюбу з Мінні Теккерей і четверо молодших Стівенів: Ванесса, Тобі, Вірджинія і Адріан). Коли Вірджинії було 13 років, вона пережила смерть матері, що стало причиною першого нервового зриву письменниці. Після смерті Джулії сер Леслі приховував свій жаль. Найбільше переживала смерть матері Вірджинія.

Старша сестра Стелла протягом деякого часу виконувала роль господині дому, але незабаром померла. Ванесса — наступна за старшинством — була змушена займатися домом, але на відміну від своєї старшої сестри, дала відсіч батьку, який поступово перетворювався на деспота. Після смерті батька молоді Стівени перебралися в Блумзбері, де їх будинок став цитаделлю всього прогресивного, молоді та талановиті люди збиралися для обговорення, часто осуду сучасного суспільства. Сестри Вірджинія і Ванесса були дуже близькі, в дитинстві вони поклялися ніколи не виходити заміж і жити разом. Повідомлення про те, що Ванесса приймає в 1907 р. пропозицію Клайва Белла, сильно образило Вірджинію. Це сталося через кілька днів після смерті її улюбленого брата Тобі — він захворів на тиф під час спільної подорожі по Греції. Вона залишилася удвох з братом. У 1909 р. несподівано приймає пропозицію Літтона Стрейча, який відкрито заявляв про свою гомосексуальність. Але шлюб не відбувся. У цей час Вірджинія почала роботу над першим романом, видає свої критичні статті у журналах, продовжуючи справу батька.

Портрет Вірджинії Вулф, бл. 1917. Роджер Фрай

В 1912 р. Вірджинія виходить заміж за Леонарда Вулфа, письменника, журналіста. Шлюб став союзом людей, які поважають один одного. В 1917 р. подружжя заснувало видавництво «Хогарт Прес», з якого вийшли у світ усі твори письменниці. Вірджинія сама набирала, редагувала тексти. Видавництво спочатку не приносило прибутків, але потім стало надійним джерелом доходів родини Вулф. Леонард створив ідеальні умови для роботи їм обом, він усіляко підтримував Вірджинію.

Стан Вірджинії погіршився, вона намагалась покінчити життя самогубством кілька разів. Письменниця була дуже вимоглива до себе і своїх робіт, переписувала романи десятки разів. Вона припиняла вести записи тільки під час хвороб, щоденники вийшли окремим виданням у 4 томах, також вийшло 5 томів листів Вірджинії, які вона писала друзям, сестрі, Леонарду і, звичайно ж, Віті Саква-Вест. Вони познайомилися в 1922 р., Віта спочатку дуже не сподобалася Вірджинії, саме Віта шукала зустрічі з письменницею. Згодом їх об'єднує ніжна дружба, з боку Вірджинії - любов.[2] Це почуття разом з образою, зрадами Віти, стали основою роману «Орландо», в якому головний герой перетворюється на жінку. Романи Вірджинії видавалися не тільки у Великій Британії, але й у США, власна популярність заважала письменниці. З початком Другої світової війни страх за чоловіка, який був євреєм, став причиною повернення нападів і головних болів. Їх лондонський будинок був зруйнований під час бомбардування. Вважаючи, що більше не може мучити Леонарда і що без неї йому буде легше, Вірджинія Вулф 28 березня 1941 р., залишивши лист чоловікові і сестрі, втопилася у річці Оуз, неподалік від їх будинку у Сассексі. Тіло знайшли через два тижні після трагедії.

Портрет Віти Саква-Вест, 1918. Вільям Стренг

Бібліографія[ред. • ред. код]

• Подорож / The Voyage Out (1915)
• День та ніч / Night and Day (1919)
• Кімната Джейкоба / Jacob’s Room (1922)
• Місіс Делловей / Mrs. Dalloway (1925)[3]
• На маяк / To the Lighthouse (1927)[4]
• Орландо. Біографія / Orlando: A Biography (1928)
• Хвилі / The Waves (1931)
• Флаш / Flush: A Biography (1933)
• Роки / The Years (1937)
• Між актів / Between the Acts (1941)
• Щоденник письменниці / A Writer's Diary (1953)

Переклади українською[ред. • ред. код]

• Вулф В. Власний простір / Переклав Ярослав Чердаклі. — Київ: Альтернативи, 1999. — 111 с.[5]
• Вулф В. Жінки та розповідна література // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — 2000.– № 17. — С. 78-86.
• Вулф В. Три гінеї / переклад з англійської. — Львів: Ініціатива, 2006. — 256 с.
• Вулф В. Спадок / переклад з англійської Наталі Дьоміної // Всесвіт. — 2008. — № 9–10. — С. 3-7.
• Вулф В. Хвилі / переклад з англійської Альбіни Позднякової. — Львів: Видавець Позднякова А. Ю., 2013. — 284 с.
• Вулф В. Місіс Делловей / переклад з англ. Тараса Бойка. — К.: Комубук, 2016. — 208 с.

Література[ред. • ред. код]

• Вірджінія Вулф у листах і щоденниках // Всесвіт. – 1991. – № 6. – С. 234.
• Дьоміна Н. Вірджинія Вулф: ревізія "вікторіанців" // Всесвіт. – 2008. – № 9–10. – С. 156-162.
• Куницька І. В. Роман-біографія в контексті модерністської естетики (на матеріалі роману В. Вулф “Орландо”) // Питання літературознавства. – 2014. – № 89. – С. 116–125.