Вільна енергія
Вісім способів отримання вільної енергії

В найближчому  майбутньому природні сировинні запаси перестануть відігравати вирішальну роль у розвитку економіки будь-якої країни. Індустріальна й оборонна могутність країни буде визначатися  технологіями  з  вільного добуванню потужності, біологічно активних видів енергії  й  без опорних способів руху. Нові технології не тільки створять нову техніку,  але й новий баланс в економіці. Але це вже не фізика, а політика. Причому, геополітика. Серійне виробництво автономних без паливних енергосистем, без сумніву змінить баланс світової економіки.

1. Радіантна енергія

Підсилюючий трансмітер (передавач) Миколи Тесла (USP № 685,957), пристрій на радіантній енергії Т.Генрі Морея, Мотор «EMA» Едвіна Грея (USP № 4,595,975) і машина Пола Баумана «Тестатіка» - всі ці пристрої працюють на радіантній енергії.

Ця форма природної енергії, що помилково названа «статичною» електрикою, може бути одержана безпосередньо з навколишнього середовища, або одержана зі звичної електрики методом, відомим під назвою «фракціонування». Радіантна енергія дозволяє «витворяти» ті ж «чудеса», що і при використанні електрики, при вартості її отримання 1% від вартості вироблення електроенергії.

Те, що властивості радіантної енергії не зовсім відповідають властивостям електрики, привів до нерозуміння цього феномену в науковому середовищі. Швейцарське товариство «Метернія» на сьогодні має в своєму розпорядженні робочі моделі 5-ти  або 6-ти безпаливних, самодіючих пристроїв, що працюють радіантній енергії.

2. Постійні магніти

Доктором Робертом Адамсом (Нова Зеландія) були розроблені вражаючі конструкції електромоторів, генераторів і нагрівачів, що працюють на постійних магнітах. Подібний пристрій, отримує 100 Ватів електрики від джерела живлення, виробляє 100 Ватів потужності для перезарядки джерела живлення і ще додатково 140 БТЕ (Британських Теплових Одиниць) тепла лише за дві хвилини!

Доктор Том Берден (США) має дві робочі моделі електричного трансформатора, що працює на постійних магнітах. На вхід такого пристрою подається електричний струм потужністю 6 Ватів, який необхідний для управління магнітним потоком постійного магніту. Шляхом поперемінного і швидкого напряму магнітного поля спочатку на одну, а потім на іншу вихідну котушку пристрою, який не має рухомих частин, виробляється електричний струм потужністю 96 Ватів. Берден називає свій пристрій Нерухомим Електромагнітним Генератором, або «НЕГ» (MEG).

Жану-Луї Нодіну вдалося створити подібний пристрій у Франції. Принципи роботи такого типу пристроїв були вперше описані Френком Річардсоном (США) у 1978 році (USP № 4,077,001). Трой Рід (США) створив працюючі моделі спеціального магнітного вентилятора, який нагрівається при обертанні. Вентилятор, незалежно від того, виробляє він тепло чи ні, споживає незмінну кількість енергії.

Окрім цих розробок, слід згадати створені багатьма винахідниками працюючі механізми, що створюють обертальний момент в моторі тільки за рахунок використання постійних магнітів.

3. Механічні нагрівачі

Існують два класи машин, що перетворюють невеликий об'єм механічної енергії у великий об'єм тепла. Кращими з погляду конструкції, з таких суто механічних пристроїв, є системи циліндрів, що обертаються, розроблені дослідниками Френеттом (USP № 4,143,639) і Перкінсом (USP № 4,424,797).

У цих машинах відбувається обертання одного циліндра, розташованого всередині іншого і віддаленого від нього на відстань 1/8 дюйма. Відстань між циліндрами заповнена рідиною (водою або мастилом), яка є «робочою рідиною» пристрої і яка нагрівається при обертанні внутрішнього циліндра. В іншому методі використовуються магніти, розташовані на колесі з метою викликати утворення сильних вихрових струмів в алюмінієвій пластині, що приводить до її швидкого нагрівання. Подібні магнітні нагрівачі були продемонстровані дослідниками Мюллером (Канада), Адамсом (Нова Зеландія) і Рідом (США). Всі вище описані систем дозволяють виробляти вдесятеро більше тепла, ніж при використанні стандартних методів при тому ж споживанні енергії.

4. Надефективний електроліз

За допомогою електрики воду можна розкласти на водень і кисень. Стандартні підручники хімії запевняють, що цей процес вимагає більше енергії, ніж затрачується при рекомбінації газів. Це справедливо тільки для найгірших випадків. Коли вода піддається дії з частотою, співпадаючою з її власною молекулярною частотою шляхом використання системи, розробленої Стеном Майерсом (США) і розробленою вдруге корпорацією Xogen Power, вона (вода) розкладається на кисень і водень при мінімальних витратах електрики. Використання різних електролітів (добавок, що збільшують електричну провідність води) різко підвищує ефективність процесу. Також відомо, що деякі геометричні форми і текстури поверхні позитивно впливають на підвищення ефективності процесу.

 Практичне використання цього методу полягає в тому, що можливе отримання необмежених об'ємів водню як паливо для автомобільних двигунів, причому вартість одержаного водню дорівнює вартості використаного об'єму води. Більш того, в 1957 році дослідником Фрідманом (США) був запатентований (див. USP №2,796,345) спеціальний металевий сплав, використання якого приводить до мимовільного розкладання води на водень і кисень. Процес, що протікає без використання якого-небудь електричного струму, не приводить до хімічних змін в самій структурі металу. Це значить, що за допомогою даного металевого сплаву можливе безперервне отримання водню з води.

5. Імплозія / Вихор

Велика частина двигунів промислового призначення використовує вихід тепла для розширення і створення тиску, що виконує роботу. Та ж схема реалізується і в двигуні внутрішнього згоряння автомобіля. Природа використовує протилежний процес, який полягає у використанні охолоджування, що приводить до утворення вакууму і всмоктуючої сили, які, у свою чергу, і виконують роботу, подібно тому, як це відбувається в торнадо.

Віктор Шаубергер (Австрія) був першим, кому в 30-х і 40-х роках XX століття вдалося створити працюючі моделі імплозивних двигунів. Пізніше Келлум Коутс випустив книгу під назвою «Жива енергія», в якій детально описав дослідження Шаубергера. Незабаром декільком дослідникам вдалося створити працюючі моделі імплозивних турбінних двигунів. Подібні безпаливні двигуни виконують механічну роботу, одержуючи енергію з вакууму. Існують також і більш прості конструкції, що використовують вихрове обертання для отримання комбінації сил, що складається з гравітаційної і відцентрової, що дозволяє одержати безперервний рух в рідинах.

6. Холодний Ядерний Синтез

Установки для генерації потужності при електролізі важкої або звичайної води широко відомі, як системи «холодного термоядерного синтезу».

У березні 1989 року двоє хіміків з Університету штату Юта (США) Понс і Флейшман повідомили про результати успішного експерименту, проведеного на установці «холодного термоядерного синтезу». Заява була «спростована» впродовж 6 місяців і громадськість втратила до відкриття всілякий інтерес. Власне, це була дезінформація для приховування важливого винаходу.

Холодний термоядерний синтез дійсно існує. Проведені експерименти не тільки неодноразово підтвердили факт виділення надмірного тепла, але і дозволили зареєструвати низько енергетичну ядерну трансмутацію елементів, що супроводжувалася десятком інших реакцій. Ця технологія, поза сумнівом, дозволить одержувати недорогу енергію, а також використовуватися у ряді інших важливих індустріальних процесів.

В 1995 році російський журнал «Изобретатель и рационализатор» (№1) опублікував статтю про винахід Івана Філімоненка, який одержав надмірне тепло при електролізі важкої води ще у 1957 році і дав своєму винаходу назву «теплий синтез». В 1960 році Курчатов, Корольов і Жуков підтримали автора. Уряд колишнього СРСР прийняв постанову, в якій передбачалося отримання енергії, отримання тяги без викиду маси і захист від ядерних випромінювань. В результаті була створена установка типу «Топаз», що застосовувалась тільки в космічній техніці.

Під час роботи установки «Топаз» навколо неї проявлялися ефекти гравітації і вплив на радіоактивність речовини, що стали наслідком використання технології «вільної енергії», при якій потужність виділяється в результаті змін параметрів простору-часу.

Проблема впровадження технології «Топаз» полягала в тому, що вплив на рівень радіоактивності, зокрема, дистанційне пониження радіоактивності конкретного об'єкту, належала до монополії колишнього військово-промислового комплексу СРСР, а після розпаду імперії - російському ВПК. Тому недивним було те, що після Чорнобильської катастрофи установки, аналогічні відомій з 1960-х років схемі Філімоненка, не були застосовані для швидкого відновлення екологічного балансу заражених ділянок місцевості навколо Чорнобильської АЕС. Тодішній московський уряд вирішив, що використання секретних розробок ВПК для ліквідації наслідків ядерної аварії на території колонії є менш важливим.

З кінця ХХ століття у багатьох промислово розвинених країнах почалася реалізація комерційних проектів з використання «холодного синтезу». В США корпорація ENECO зібрала декілька десятків патентів з ключових технологічних рішень в загальний патентний пакет. Виробництво електролітичних теплових комірок почато корпорацією Nova Resources  Group, Inc., Colorado. В штаті Техас впроваджена система Паттерсона (Patterson Power Cell).

В 1995 році канадська фірма Atomic Energy Canada, Ltd., що входить до асоціації Planetary Association for Clean Energy, опублікувала огляд сучасних методів переробки ядерних відходів і дезактивації місцевості. Для впровадження фірма запропонувала дві технології – контактну обробку «газом Брауна» і дистанційну обробку скалярними полями. Як і технологія Філімоненка, системи вільної енергії, запропоновані канадською фірмою, демонструють ефект впливу на темпи радіоактивного розпаду.

7. Теплові насоси, що використовують енергію сонця

Холодильник, що стоїть на вашій кухні, є, по суті, єдиним вашим пристроєм, що працює на «вільній енергії». Він є електрично керованим тепловим насосом. Він використовує одну порцію енергії (електрику) для переміщення втричі більшої кількості енергії (тепла). Це дозволяє добитися коефіцієнта корисної дії (ККД), що дорівнює 3. Ваш холодильник використовує одну частину електрики для того, щоб виштовхнути три частини тепла з внутрішньої його частини в зовнішнє середовище.

Хоча описаний процес є стандартним застосуванням цієї технології, це не найкраще її використання. І ось чому: тепловий насос закачує тепло з його «джерела» в «приймач» — місце, де тепло поглинається. Очевидно, що для того, щоб даний процес протікав оптимально, «джерело» тепла має бути гарячим, тоді як «приймач» тепла має бути холодним. У вашому холодильнику відбувається якраз протилежне. «Джерело» тепла, тобто холод, знаходиться всередині корпусу, тоді як «приймач» тепла - повітря при кімнатній температурі на вашій кухні. Температура повітря при цьому вище, ніж температура джерела. Саме тому у вашого холодильника такий низький ККД.

Але такий стан справ не для всіх теплових насосів. ККД, що дорівнює 8 або 10, легко досягти у випадку з тепловими насосами, що використовують енергію сонця. В подібних пристроях тепловий насос одержує тепло від сонячного колектора і спрямовує тепло у великий підземний поглинач, температура якого залишається рівної 55° F, що приводить до отримання механічної енергії в процесі переміщення тепла. Цей процес еквівалентний за своєю суттю принципу дії парового двигуна, механічна енергія, яка виробляється між бойлером і конденсатором, за винятком того, що в першому випадку використовується «рідина», що кипить при набагато меншій температурі, ніж вода. Одна з таких систем, що отримувала енергію від сонячного колектора площею всього 100 кв.м., була випробувана у 70-х роках ХХ століття і виробляла потужність 350 к.с. Потужність, необхідну для функціонування компресора, яку ця система споживала на вході, складала менше 20 к.с., що вказує на те, що ця система виробляла в 17 разів більше енергії, ніж споживала на своє функціонування. Вона могла б забезпечувати електрикою невеликий будинок, одержуючи енергію від пристрою, встановленого на даху і використовуючи в точності ту ж технологію, завдяки якій їжа на вашій кухні залишається холодною. Неподалік міста Кону (Гаваї) вже функціонує теплонасосна система промислового масштабу, яка виробляє електрику за рахунок різниці температур води океану.

8. Отримання енергії з електричного поля атмосфери

Між верхніми шарами атмосфери і поверхнею Землі існує практично невичерпний електричний заряд. Російськими ученими розроблена методика «викачування» цього заряду (Patent RU 2245606).

Фрілансер Валерій.Зміївський