Відсутність мотивації: не можу себе змусити

Чи не кожна друга людина скаржиться на те, що їй не вистачає мотивації втілити в життя ту чи іншу справу. Начебто є бажання, і навіть плани часом написані, і залишилося тільки встати і почати робити... але ось це якраз і не виходить. Як же зрушити себе з мертвої точки?

Для початку потрібно визначитися, що таке мотивація. Це бажання, яке переходить в дію. Тобто тут справа не тільки в бажанні, а й у виконанні задуманого.
 

Незважаючи на те, що найчастіше скаржаться на повну відсутність мотивації, насправді вона є у всіх психічно здорових людей. Більшості з тих, хто вважає, що не може зібратися і реалізувати плани, зовсім не важко займатися повсякденними справами. Та й для приємних заходів знаходяться час і сили. Тут справа в тому, що немає мотивації для певних занять.
 

Людині здається, що саме перед цією конкретною справою стоїть непереборна стіна, котру не переступиш і не обійдеш. Ніби для того, щоб її перетнути, потрібні надзвичайні зусилля або необхідно знати якийсь секрет.

Перш ніж йти через "стіну", необхідно знати, що люди докладають зусиль через кілька причин. Ці причини утворюють різні види мотивації. Всього їх є чотири види:
 

Зовнішня мотивація. Людина робить дію, коли отримує чіткий сигнал ззовні. Наприклад, лікар або батьки наказали щось зробити. Це і є причина, через яку людина починає діяти.
 

Інтроективна мотивація. Колись людина засвоїла, що потрібно виконувати певні дії. Наприклад, кожен раз мити посуд після їжі. Люди роблять це автоматично, не замислюючись, тому що хтось в далекому дитинстві сказав, що так повинно бути. Ця інструкція запам'яталася як правило, яке не підлягає обговоренню.
 

Ідентифікаційна мотивація. Люди роблять щось тому, що це є частиною їхньої особистості. Іншими словами, вони ототожнюють себе з цією діяльністю. Наприклад, мотивація до спорту: для спортсмена ранкова пробіжка - щось само собою зрозуміле. Тому що "спортсмени займаються спортом". Якщо не робити пробіжку, ти вже відступаєш від свого образу, а отже, "несправжній" спортсмен.
 

Внутрішня мотивація. Люди роблять щось тому, що відчувають від цього задоволення. Якщо миють посуд, то тому, що їм подобається постійна чистота на кухні. Якщо бігають вранці, то тому, що це дає їм відчуття бадьорості.
 

Можна з упевненістю сказати, що допомагають всі види мотивації. Однак тут у кожного свої пріоритети і переваги. Існує чимало людей, які чудово зі всім справляються, якщо їм накаже хтось інший, але без "батога" їм вкрай складно знайти в собі сили та інтерес зрушити з місця. Інших абсолютно марно змушувати, якщо вони не відчувають, що це "їхня справа" або не відчувають від цього задоволення. Так що у всіх власний "код доступу" до внутрішніх ресурсів.

www.protothema.gr
 

Як джерело "натхнення" може бути різне, так і "паливо" для активних справ буває різним. Наприклад, людей можуть спонукати позитивні або негативні емоції. Когось буде вести вперед страх: такі люди можуть боятися, що якщо не виконають задуманого, то їх відкинуть. Для інших двигуном буде інтерес до саморозвитку.
 

Але, як це не сумно, найчастіше люди мотивують себе негативними емоціями. Справи можуть йти прекрасно, а людина не відчуває особливого задоволення від них - тільки полегшення. Тут можна порадити переорієнтуватися на позитивні емоції, пов'язані з дослідженням нового і творчістю: "Я зроблю це, тому що я тоді стану кращим".
 

Крім того, спосіб мотивації "уникнути покарання" далеко не завжди ефективний. Постійний негатив, з яким ми до себе звертаємося, намагаючись підштовхнути до виконання, з часом перестає діяти. Навіщо намагатися, переступати через себе, якщо в кінці завдання нічого особливого не буде? Позитивні емоції, навпаки, надають сил для нових звершень.

Бувають випадки, коли людина, не дивлячись на важливість майбутніх справ, не може себе змусити їх зробити. Незабаром "дедлайн", а ще нічого не зроблено, а буває навіть і не розпочато нічого. Начебто все людина розуміє, тільки сама собі палиці в колеса вставляє, зволікає, ухиляється.
 

Прокрастинація - досить складне явище, але одну з головних ролей в ньому гра' неправильно сформована оцінка "витрати - результат". Зазвичай люди уявляють собі майбутню роботу тривалою, неприємною, а результат незначним, особливо якщо вони вийшли на роботу після відпустки.
 

Ось, мовляв, сиджу 10 днів без сну і відпочинку з проектом, а в кінці мені й "спасибі" ніхто не скаже. Та й не потрібно це нікому. Те, що за невиконану роботу можуть звільнити, хвилює і мотивує тільки на перших порах, а потім, чим більше людина себе лякає, тим гірше працюється.

У будь-якої людини хоча б раз в житті була ситуація, коли доводилося робити щось через силу. Багато хто цілком справляється з цим неприємним періодом самостійно, але ось кілька порад, що полегшують завдання.
 

Чітко уявіть собі різницю між тим, що у вас є зараз, і тим, що буде після виконання необхідного. Бажано, щоби в кінці ви отримували переваги перед поточним станом справ.
 

Для створення мотивації потрібні не тільки сильні емоції. Також важлива і перспектива. Ми повинні рухатися в певному напрямку, бажано в бік кращого становища. Людина повинна бачити, що всі її зусилля винагородяться. Причому винагорода повинна бути значною, заради якої не шкода витрачати сили. Без цього досить складно змусити себе щось робити.
 

Постарайтеся не мотивувати себе негативними думками і не давайте собі негативних установок. Мозок буде намагатися уникнути негативу шляхом відмови від роботи.
 

Не сваріть себе за те, що не можете знайти мотивації. Знущання над собою в даному випадку не кращий мотиватор.
 

Завжди винагороджуйте себе за дії. Винагорода повинна бути дійсно приємною і важливою для вас. Однак якщо ви постійно радуєте себе одним і тим же, почуття задоволення може притупитися. Найкраще - різноманітні подарунки, щось, що ви давно хотіли, але не дозволяли собі з різних причин.
 

Розбивайте велике завдання на маленькі ділянки. В цьому випадку вам легше буде відстежувати і реєструвати свій успіх і просування вперед у бік закінчення справи.
 

А найголовніше - це почати. У більшості випадків саме перший крок - встати і почати робити, є найголовнішим і найважчим. Далі все йде набагато легше.
 

Згадайте, адже більшість повсякденних занять виконуються самі собою. Ми чистимо зуби, зачісуємося, заварюємо каву або чай, не роздумуючи, чим себе таким зацікавити і як змусити. Колись ми навчилися цій рутині: прокинувся - почистив зуби. Повторювали послідовність день за днем. А потім навик був засвоєний, і ранок автоматично починається з чищення зубів, без жодних вольових зусиль.
 

Тому для того, щоби щось робити без болісних коливань, потрібно просто це робити. Просто повірте, пройдіть стадію набуття звички, і результати не забаряться!