Вібраційний прогноз lee на серпень 2026 року

У серпні місяці відчутні вібрації м'яких змін. Зі стану одночасності двох реальностей проявиться стан їхнього сплаву – третя якість, якої раніше не було.

Світ вже спостерігає щоденне оновлення зведень суперечностей – сьогоднішня новина змінюється до вечора на протилежну. Одні твердження переводяться в інші так, ніби не було попередніх слів чи домовленостей. При цьому очевидні суперечності буквально в кожному суспільстві й у кожній системі – полярності загострені до межі…

Але тепер починається наступна частина процесу: замість боротьби полюсів зароджується єдина частота їхньої спільної реальності – третя позиція. Вона не є компромісом, вона не балансує між полюсами. Тобто це не точка на прямій між крайнощами, це позначка над ними, що утворює трикутник. Два полюси створюють третю точку рівноваги.

Чому це не компроміс?

Тому що рішення суперечностей перебуває на рівень вище, ніж вони створені. Як сплав із двох металів утворює третій унікальний стан, так ця точка рівноваги утворює інший вид реальності, ніж бачилося раніше.

Для колективних сценаріїв це прохід у зону 4К – перехідний стан між лінійним і багатовимірним сприйняттям. Лінійність вимагає логічного результату з минулого, а багатовимірність показує щось інше через творення чогось небувалого раніше.

Сама «небувалість» стосується нашої цивілізації. А насправді це перехід на вищий цикл, у якому вже були люди за часів Атлантиди, але далі його не пройшли.

Тепер наша цивілізація частотно наближається до того рівня, щоб перевершити його й йти далі. Наближення до рівня Атлантиди відкриває доступ до інформації того часу, що означає неминучість частотного зближення та розкриття реальних даних про минуле, стерте з пам'яті людства.

І, як зазвичай, будуть ті, хто скоро побачить реальні новини про знахідки з Атлантиди та інших цивілізацій, тоді як інші продовжуватимуть вірити в спонтанне бажання людей із печер будувати піраміди. Причому чітко за астрономічними даними, які отримають лише під час винайдення телескопів у 20-му столітті.

Особисте життя

У особистому житті кожного подібна енергія дає можливість побачити третє рішення на основі двох неможливих виходів. Дивіться на підказки, які несподівано з'являться там, де, здавалося б, був повний глухий кут. Це буде щось несподіване і таке, що абсолютно не вписується в звичні шаблони.

Загориться маяк для тих, хто останнім часом не знаходив собі місця, відчуваючи повтори старих днів. Дивіться на це світло – час зсуву настав. Залишається лише прийняти рішення припинити повторювати попередні дії та зробити крок у невідоме.

Знайте, що будь-яке ваше рішення з натхнення отримає не просто підтримку – воно буде феноменально потужним у реалізації. Кожна людина стоїть на порозі якісного стрибка у своїх можливостях. І поточний час – це не рішення за вас кимось ззовні, це ваше рішення, вписане вами у ваш Потік.

https://www.youtube.com
Канал lee

*     *     *

PS

Владислав Смірнов. Інформація до роздумів …
24 лютого 2022 року – це провал церемонії капітуляції

Головна біль України – криза державного управління імені зрадників Зеленського та Єрмака. Зеленський присвоїв собі єдиному подвиг українського аноду 2022 року. По суті разом з Єрмаком вони узурпували імідж «незламних переможців», напнули на себе чуже «хакі», запхавши кращих бойових офіцерів подалі в дупу. Тому не дивно, що західні еліти рівняють Україну по цих двох фігурантах зеленої мафії в Україні. Українська влада не викликає у західних союзників поваги, бо зелена шантропа при владі перетворила націю добровольців на націю ухилянтів.    

Владислав Смірнов український підприємець,
громадський діяч, публіцист, провідний аналітик ЕАЦ

24 лютого 2022 року – це не початок війни. Це – провал церемонії капітуляції, зірвана спецоперація, що мала завершитись без бою...

Це був не день наступу, а день передачі. Урочистої, без опору, за протоколом: Путін – сюди, Україна – туди. А нам нав’язують формулу – «початок широкомасштабного вторгнення». Але це – спотворена формула, зручна для тих, хто хоче приховати правду. Насправді 24 лютого – це не початок. Це фінал. Це провал церемонії капітуляції. І як тільки ми вголос скажемо, що влада зеленої шантропи була готова до здачі, а не до бою – розвалиться вся фальшива вертикаль її героїзму.

Все було підготовлено:

– влада зеленої шантропи – мовчазна,
– державні структури – паралізовані,
– український народ – дезорієнтований,
– столиця Київ – не озброєна.

Москва не йшла завойовувати Україну. Вона йшла прийняти те, що вже було підписано мовчки.
Малоросія: не ідея, а інструкція
Ми жили в ілюзії, що маємо державу. А нам готували інше – нову форму. Малоросію. Не як перспективу, а як інструкцію:

– під контролем СБУ,
– під «гнучким» президентом,
– під безструктурним Кабміном,
– під парасолькою «технократів без голосу».

Не треба було ламати Україну. Її просто мали перейменувати – і продовжити керувати в іншому форматі. Росіяни йшли в Київ не на штурм, а на інсталяцію нової реальності. Парадною колоною. У святковій формі. З пальним лише до Банкової. А влада? Продажна влада зеленої шантропи чекала.

Не було:
– мобілізації,
– евакуації,
– інструкцій для населення,
– оголошення воєнного стану до останнього вечора.

Було:
– мовчання,
– спостереження,
– очікування.

Очікування чого? Передачі. Передачі України. Через «зовнішній шок», через «кризу», через «втрату управління», через нову форму «порятунку».
Клоун 95-го кварталу Зеленський, як телевізійна фігура, не був суб’єктом. Він був частиною сценарію. Його емоція – страх. Його стан – параліч. Його влада – у телефонах Банкової. Він не командував державою. Він готувався погодитись.
І все пішло не за планом. Один компонент зламався. Народ. Розвідка РФ не врахувала, що Україна – ще не повністю розчинена. Що вона жива. Що є ті, хто не чекає наказу. Хто не зрадив. Хто вийшов з автоматом – без бронежилета, без зв’язку, без гарантій.
Сценарій капітуляції зірвав не уряд, не президент, не Генштаб. Його зірвав народ. Не за планом Кремля – але й не за планом Банкової.
Війна почалась не 24 лютого 2022 року. Вона почалась тоді, коли парадна колона зупинилась. У перші години не було війни – була тільки тиша й розгубленість. Росіяни їхали на готову адміністрацію. Вони везли форму для параду. У Києві мали підписати, обійнятись, пообіцяти – і роз’їхатись.
Але коли вони побачили, що ніхто не здається, що ніхто не виходить із білим прапором, що народ почав спротив – без держави – вони почали справжню війну. Війна не була їхнім планом. Війна була їхньою поразкою.
Історія, яку хочуть стерти, – сценарій, який реалізується знову
Нам хочуть нав’язати наратив героїчної влади, яка нібито повела Україну в бій. Але правда в іншому:
– Ніхто не поніс відповідальності за провал готовності.
– Жоден міністр не був відсторонений, лише перетасований.
– Жодна посадова особа не пояснила, чому 23 лютого 2022 року все було «під контролем».
Бо як тільки ми вголос скажемо, що влада зеленої шантропи на чолі з клоуном наркоманом 95-го кварталу Зеленським була готова до здачі, а не до бою – розвалиться вся фальшива вертикаль її героїзму.
24 лютого 2022 року – це день, коли народ не дозволив зрадити.
Ми не дозволили. Але ті, хто готував капітуляцію, залишились. Вони не програли. Вони просто переодягнулись.
Сьогодні Московія будує заводи, контрактує станки, компоненти для довгої, виснажливої війни. Але це тільки один фронт. Другий – це внутрішнє розкладання України. Їм не вдається взяти нас зброєю – тому вони розраховують, що ми самі підпишемо капітуляцію. На новому Стамбулі. В обмін на «мир». У форматі «васала». З повним демонтажем української державності й ідентичності.
Битва не завершена. Вона – не про територію. Вона – про Республіку. Справжня війна – це за форму нашої держави.
За здатність народу бути джерелом влади. За вибори. За підзвітність. За самостійне майбутнє. За право не здатись.
Бо територія без свободи – це концтабір. Прапор без вибору – це вивіска. А Республіка – це коли народ вирішує, а не здається.

*     *     *

Серпень 2026 року. Фрази місяця
Ігор Каганець, футуролог

У сучасній Україні склалася специфічна панівна еліта, яка за своїми характеристиками суттєво відрізняється від класичних моделей національної чи бюрократичної еліти.

Її найбільш точним політологічним визначенням є транснаціональна клептократично-екстрактивна (паразитична) правляча верства, яка здійснила системне захоплення держави (state capture). 

Нинішню панівну еліту України можна найбільш точно описати як клептократичну транснаціональну паразитичну верству, яка здійснила часткове захоплення держави. Вона поєднує в собі риси пострадянської олігархічної еліти, політичної клієнтели (кумівство й підкуп електорату) та організованої злочинної мережі. На найвищому щаблі (оточення Президента) ця група є етнічно гомогенною.  

Головною проблемою є не лише корупція як така, а структурний відрив цієї еліти від українського народу – соціальний, культурний, ідентифікаційний, етнічний та екзистенційний. Саме цей відрив створює фундаментальну кризу легітимності української державності в умовах тривалої війни.

Ця ситуація вимагає не просто зміни відносин між елітою та суспільством, а глибокої трансформації самої моделі держави.

*     *     *

В ніч на 10 червня, фашистська Росія готувала черговий терористичний удар балістикою по Києву. Однак, у рашистів щось пішло не так...

ЗСУ зірвали масштабний удар балістикою з території РФ. 10 серпня, о 00:16 годині ночі, в дванадцятьох областях України було оголошено повітряну тривогу через загрозу запуску балістичних ракет з півночі. Фактично в той самий час командування Повітряних сил ЗСУ повідомило про рух балістичної ракети в напрямку Києва. Паралельно ворог атакував дронами у Полтавській, Запорізькій і Харківській областях. Незвичним було те, що балістична тривога тривала 19 хвилин.

В момент готовності завдання ударом ворогом, ракетна небезпека була оголошена в прикордонних Курській і Бєлгородській областях РФ. Судячи з усього, українським  силам оборони вдалось навантажити повітряний простір РФ над цими регіонами дронами так. що це не дало противнику розібратись в обстановці в повітряному просторі в цей момент і завдати масованого удару.

Хмара українських БПЛА стала перешкодою для масованого балістичного удару по столиці України. Це свідчило лише про те, що ЗСУ працюють над пошуком рішення, в умовах складної ситуації із антибалістикою...

*     *     *

Серпень. Нюанси місяця. Нюанс-4
Совкове оточення президента Зе опирається реформам в армії

Дружина Михайла Драпатого заявила про тиск на новопризначеного Головкома через «занадто радикальні зміни».

Навколо Генштабу Збройних Сил України розгортається гучний конфлікт. Дружина новопризначеного Головнокомандувача ЗСУ генерал-майора Михайла Драпатого оприлюднила заяву про потужний внутрішній супротив, з яким зіткнувся її чоловік під час спроб реформувати армію.

 За її словами, через жорсткий тиск з боку оточення колишнього керівництва та політичних кіл генерал розглядає можливість дострокового складання повноважень, якщо йому не буде надано системної підтримки.  «Зміни відбуваються надто швидко для старого апарату» 

Суть конфлікту полягає у новому курсі, який Драпатий узяв одразу після вступу на посаду: радикальна автономізація армійських корпусів, скорочення паперової бюрократії та зміна підходів до планування операцій.  За словами дружини Головкома, швидкий темп реформ викликав значне роздратування у командуванні «старої школи», зокрема серед прибічників колишнього совкового Головкома Олександра Сирського, а також зустрів застереження від частини політичного оточення Президента України.

 «Він увійшов у систему надто рішуче і без компромісів. Проте одна людина не може ламати стіну, коли за спиною замість підстраховки - підніжки. Михайло прийшов змінювати армію заради збереження життів солдатів, а не брати участь у кабінетних іграх. Якщо суспільство та військо не об'єднаються навколо цих реформ зараз, він просто не бачить сенсу залишатися у системі, яка чинить такий супротив», - зазначається у зверненні. 

У військово-політичних колах чутки про тертя між «новою хвилею» командування та старою верхівкою ходили останні кілька днів, проте заява з боку родини Головкома надала їм публічного розголосу. Експерти наголошують, що ризик відставки Драпатого висвітлює глибинну кризу управління: спроба провести швидку модернізацію Української Армії в умовах інтенсивних бойових дій зіткнулася із жорстким супротивом консервативної частини військового генералітету та політичного контролю.

*     *     *

Серпень 2026 року. Фрази місяця
Наталія Петрушка. блогерка Facebook

Перший місяць перебування Михайла Драпатого на посаді Головнокомандувача Збройних Сил України підходить до завершення, і навколо управлінських процесів та кадрової політики у вищому військовому керівництві розгортається серйозна дискусія.
Призначений генерал-майор Михайло Драпатий одразу розпочав переформатування внутрішніх процесів Сил оборони, ініціювавши комплексні перевірки окремих підрозділів (зокрема 225-го ОШП) та призупинивши поповнення штурмових полків для оптимізації та оцінки боєздатності.
Водночас ключовою проблемою повноцінного старту команди нового Головкома залишається саботаж та затримка із затвердженням його заступників з боку Володимира Зеленського. Драпатий подав на погодження та перевірку вже близько восьми кандидатур (зокрема розглядається призначення бригадного генерала, Героя України Сергія Собка), однак їхнє призначення фактично заблоковане та перебуває на тривалих перевірках, що суттєво уповільнює формування повноцінного штабу.
Аналогічна ситуація із повним відлученням від кадрових рішень спостерігається і у випадку Кирила Буданова, який після рішення призначити його очільником Офісу Президента опинився у ролі фактично номінального керівника. Попри офіційний статус та високі повноваження, Буданов повністю відсторонений від процесів формування власної команди та управлінського апарату вже більше півроку, наближаючись до позначки в один рік на посаді. Відсутність можливості призначити своїх заступників та сформувати довірене коло фахівців перетворює його керівництво на формальність, де реальні важелі впливу залишаються за межами його кабінету. 
Після звільнення Єрмака всі кадрові рішення та ключові процеси в державі опинилися під прямим і одноосібним контролем Зеленського. Проте практика системного саботажу та затягування рішень була введена ним вже давним-давно. Це виразно проявляється не лише у блокуванні кадрових призначений для військових і цивільних відомств, а й у його роботі з законодавчою гілкою влади.
Вже роками Президент просто ігнорує законні процедури, не підписуючи важливі законопроєкти, які були прийняті Верховною Радою і чекають на його підпис. Ідеться не про другорядні документи, а про важливі інституційні ініціативи, які передбачають реформування державних органів, прозорі відкриті конкурси та вимоги наших міжнародних партнерів.

*     *     *

23 серпня фашистська Росія обстріляла Бориспіль ракетами з касетною бойовою частиною.

Одразу після обстрілу «бориспільський» (насправді кремлівський) Telegram-канал виклав на загал фото з наслідками ракетного удару рашистів. Разом з кремлівським каналом фото виклали і представники ДСНС Київщини (вони теж безголові молодці)... На цих фото можна чітко побачити, що у вантажівках були не кефір зі сметаною, а якісь залізяки; ці залізяки - транспортно-пускові установки для дронів Deep Strike FP-2, якими наші славні воїни палять фашистську РФ. 

Виникає питання, звідки ворог дізнався про ці пускові, їхні маршрути та інше, невже була задіяна якась надпотужна шпигунська агентурна група? Виявляється, шо радник голови Офісу президента Подоляк (читай: зрадник, кріт Кремля, той, що днями потенційно здав ворогу позиції ЗРК «Patriot» під Києвом) запросив до України знімальну групу CNN, щоб ті зняли репортаж про українські дрони і про те які ми потужні... CNN все зняло та опублікувало, цілих 4 хвилини відео... Після чого відбувся приліт.

Контррозвідка СБУ, як завжди, не відреагувала, бо є наказ клоуна нарциса зрадника Зе у кріслі президента не чіпати кротів з ОП….

*     *     *

23 серпня до Києва прибув новий повірений США Пол Г’юстон (Paul Houston).  Новий очільник Посольства США в Україні Пол Г’юстон (Paul Houston) офіційно розпочав свою роботу в Києві з відвідування Національного молитовного сніданку. Українські політичні та правоохоронні кулуари затамували подих, бо Вашингтон прислав у Київ не просто класичного дипломата, а кадрового силовика. Пол Г’юстон - спецагент Служби дипломатичної безпеки (DSS), який очолював Офіс спеціальних розслідувань Держдепу США. Його профіль - кримінальні розслідування, внутрішній аудит, фінансові махінації та аналіз глобальних загроз.  Його приїзд збігся в часі з тектонічними корупційними скандалами у найвищих ешелонах української влади. Головне його завдання – це жорсткий нагляд за мільярдною допомогою на тлі справ, які просто зараз веде НАБУ.

 Справа «Мідас» та розкрадання в «Енергоатомі»: НАБУ та САП викрили масштабну злочинну організацію в енергетичному секторі. Контрагенти державного гіганта мали сплачувати «відкат» до 15% за уникнення блокування платежів (так звана схема «шлагбаум»). У СІЗО вже опинився ексміністр енергетики Герман Галущенко з астрономічною заставою, а організатором схеми слідство вважає друга президента – бізнесмена Тимура Міндіча.

Операція «Форест Гамп» – брудні мільйони через держбанк: буквально за кілька днів до приїзду Г’юстона, 19 серпня, НАБУ і САП накрили схему легалізації 150 мільйонів гривень, які через підставні фірми та з дозволу топменеджменту «Сенс Банку» намагалися відмити, щоб внести заставу за фігурантів справи «Мідас»!

Удар по Офісу Президента: на записах НАБУ у цій справі фігурують чинні та колишні нардепи. Ба більше, скандал напряму зачепив Банкову – заступницю керівника ОП Ірину Мудру терміново звільнили з посади після публікації правоохоронцями аудіозаписів та вилучення мішків із готівкою.

*     *     *

МЗС виклало фотодобірку зустрічі британського прем'єра Енді Бернема на київському вокзалі 24 серпня. Разом з британським прем'єром був посол Валерій Залужний, але за наказом з ОП (читай: клоуна нарциса у кріслі президента Зе) його показали лише на одному фото, де він стоїть на другому плані за спиною міністра МЗС Сибіги. 
На відміну від підконтрольних клоуну нарцису Зе українських ЗМІ, британські телеканали показали іншу реальність: посол України у Великій Британії стояв поруч із міністром закордонних справ і особисто зустрічав прем'єра. Саме так і має виглядати дипломатичний протокол. Різниця між двома кадрами це різниця між цивілізованою державою і Банковою. Британці показали учасника події, як належить державі на чолі з державниками. Українська офіційна комунікація показала силует посла...

Найбільшим страхом влади зеленої шантропи на чолі з  клуоном наркоманом нарцисом Зе у кріслі президента була не критика, а чужий авторитет у повному кадрі ще й із майже безлімітною довірою свого народу. 24 серпня держава вручала нагороди Героям (більше лояльних до Зе), але в офіційній хроніці була відсутня людина, яка командувала українською армією у найважчий період війни - у лютому-квітні 2022 року -  і сама є Героєм України. 
Це вже не редакційний вибір, а політика видимості.  Сильна держава не боїться людей із великим авторитетом. Слабка - обрізає фотографії, переписує хроніку і ховає своїх героїв на другий план. Бо знає: інколи один кадр говорить про владу більше, ніж сотня її заяв.

*     *     *

25 серпня, у вівторок, директор ЦРУ Джон Реткліфф прибув до Москви з метою преведення  секретних переговорів з кремлівським керівництвом. Першою про візит повідомила журналістка «CBS News» Дженніфер Джейкобс. Згодом інформацію підтвердило видання Axios з посиланням на двох американських посадовців. «Новина про його поїздку з’явилася після того, як у московському аеропорту було помічено транспортний літак Boeing C-17A Globemaster III ВПС США разом з американським дипломатичним кортежем. Ні уряд США, ні Росії не коментували особу американського чиновника в Росії чи мету візиту. ЦРУ не одразу прокоментувало ситуацію», – йдеться в публікації. За даними видання Axios, 25 серпня Реткліфф прибув до Москви для переговорів із представниками російської влади. З ким саме він має зустрітися та які питання обговорюватимуть сторони, не розголошується. Це перша поїздка Реткліффа до росії після призначення директором ЦРУ та найвищий за рівнем візит представника адміністрації Дональда Трампа до Москви із січня 2026 року.

Як стало відомо, американський Boeing C-17 із позивним RCH4555 вилетів із Риги та приблизно за годину приземлився у Внуково. За даними Flightradar24, 23 серпня цей борт прибув до столиці Латвії з об’єднаної бази Ендрюс у штаті Меріленд. Вона розташована неподалік Вашингтона та використовується для польотів президента США й інших високопосадовців. Видання Axios зазначило, що Реткліфф вилетів із Вашингтона в неділю, прибув до Латвії урядовим літаком, а 25 серпня продовжив шлях до Москви на військовому C-17. Після посадки літака російською столицею проїхав кортеж автомобілів із дипломатичними номерами США.

«Візит Реткліффа проходить на тлі того, що мирні переговори з Україною, що відбуваються за посередництва США, здебільшого зайшли в глухий кут, а сторони все ще знаходяться в розбіжних думках щодо ключових питань», – написали журналісти. Вони нагадали, що колишній директор ЦРУ Вільям Бернс відвідував Москву у листопаді 2021 року, де зустрівся з високопосадовцями Росії та безпосередньо поспілкувався з президентом Володимиром Путіним, щоб застерегти його від вторгнення в Україну. Перед поїздкою Реткліффа американська сторона попередила Україну, що до Москви прямує високопоставлена делегація, стверджує Axios. За інформацією джерела видання, Вашингтон також попросив Київ призупинити удари по території РФ до завершення візиту американської делегації. Українська влада цю інформацію наразі публічно не коментувала.

Важливий нюанс візиту глави ЦРУ до Москви полягав в тому, що він прилетів з Риги до Москив на військово-транспортному літаку Boeing C-17, який є абсолютно некомфортабельним для такого польоту такої особи.... це означало лише два варіанти: він або щось привіз в Москву, або йому треба було щось вивезти з РФ .... Питання: що це було? .... В будь-якому разі зрозуміло, що у Кремлі щось сильно підгорає (читай: справи у Москви дуже погані ....). Другий нюанс полягав у тому, що директор ЦРУ Джон Реткліфф пробув у Москві лише чотири години….

*     *     *

28 серпня 2026 року
Про трагедію в селі Мила Бучанського району
Лілія Грицанюк, блогерка Фейсбук

Зеленський збрехав про вибухи в селі Мила. Цинічно та публічно. І, схоже, що я знаю чому. Ба більше того, я можу обґрунтовано це довести.

Зеленський точно володіє інформацією. Він знає дійсно, що відбулося. Але каже про «наслідки російського дронового удару». Давайте по черзі.

Спробуємо відновити події вчорашнього вечора в с. Мила. Перші повідомлення про потужний вибух у Милій почали надходити о 20:25–20:30. Тобто, вибух насправді стався приблизно о 20:15–20:20. Це підтверджують місцеві. Також були повідомлення про попереднє займання (або невеликий вибух), припустімо, за 10 хвилин до потужного. Навіщо така хронологія? Зараз зрозумієте.

Справа у тому, що до того вибуху жодного БПЛА не було в повітрі біля та над с. Мила. Це легко перевірити подивившись онлайн-архив руху дронів. Та навіть у момент вибухів жодних безпілотників, спрямованих вектором польоту на Милу, не було (знову дивимося архів онлайн-карти). І це факт, а не припущення. Звіт про це був у Зеленського на столі. Також цю інформацію підтверджують ППОшники, які розташовані біля села Петрушки, що поряд з с. Мила. Не було тоді жодних шахедів, ані зафіксовано, ані збито. Так, цих військових можна зараз примусити змінити покази, але архів онлайн-карт залишиться.

Так, наразі, після виступу Зеленського про російський удар по цьому складу (дуже зручна версія, щоб списати власний долбоїбізм і бардак практично в усьому), багато сотень ботів та тих, хто вирішив не перевіряти версію влади, будуть стверджувати, що це був «шахед», «шахед» влучив — і ось він згорів. Але монітори та їхня історія пам’ятають усе.

На скрині стан околиць Києва приблизно о 20:05 того жахливого дня. Червона точка - це селище Мила. Ви всі самі все бачите.

Підозра, що щось тут не так, виникла після прямого спілкування і отримання інформації від місцевих та військових. Всі вони підтверджують, що «шахеда» не було. Спочатку був вибух. Не знаю чи то диверсія була, чи то порушення норм безпеки, але тепер президент цинічно бреше про дрон. Все знає, але бреше. І тоді виникає питання - що дійсно відбулося на тому овочесховищі в с. Мила, яке використовувалося, як склад для боєприпасів та ракет? А ще питання, то кого намагається врятувати своєю брехнею Зеленський? Кого він хоче вивести з під відповідальності за загибель українців в с. Мила? Чий це був склад? Чи хтось думає, що він просто помилився?

До речі, може ви готові повірити не фактам, картам та свідченням, а Володимиру Олександровичу, який і досі не знає, хто такий Вова для якого будують дім в Династії поряд з будинками Єрмака, Міндіча і Чернишова?

*     *     *

Екс-командир батальйону 47 ОМБр «Магура» Олександр Ширшин заявив, що в Харкові поліцейські під час огляду його автомобіля нібито знайшли пакет із наркотиками та вагами. Військовий стверджує, що не знає, звідки вони взялися, і вважає, що заборонені речовини йому підкинули. Поліція зупинила автомобіль Ширшина у Харкові. За словами екс-комбата, правоохоронці чітко знали, де шукати, і вказали на задній підлокітник, де знайшли пакети з речовиною та ваги. Сам він заперечує будь-яке ставлення до заборонених речовин. Ширшин зазначив, що на місці зупинки одразу з'явилися підозрілі люди, схожі на співробітників СБУ, які передавали його дані поліції. У Нацполіції Харківщини повідомили, що зупинили авто через невідповідність номерних знаків та інформацію про можливе перевезення наркотиків. Речовини вилучили та направили на експертизу, проте про підозру чи затримання наразі не йдеться.

Інцидент (читай: гидотна провокація влади за наказом Зеленського) Ширшин пов'язує зі своєю публічною критикою керівництва та штурмових підрозділів (зокрема 225-го та 425-го штурмовх полків ЗСУ), а також із давнім конфліктом із командиром 225-го окремого штурмового полку Олегом Ширяєвим. Раніше Ширшин публічно заявляв про «дебільні завдання» командування та невиправдані втрати особового складу, подавав заяви до ДБР та виграв суд щодо скасування попередньої дисциплінарної догани від командування. У 16-му армійському корпусі призначили службове розслідування та комплексну перевірку через цей інцидент із колишнім комбатом.

Характерним і симптоматичним було те, що наказ здійснити цю провокацію віддав чотириразовий ухилянт від призову в армію клоун наркоман Зе у кріслі президента сумнозвісному генералу СБУ Покладу, майстру брудних справ влади зеленої шантропи. 

Олександр Ширшин має три вищі освіти, що робить його одним із найосвіченіших молодих командирів ЗСУ. Перша - навчання в Севастопольському національному університеті ядерної енергетики та промисловості (2010–2014), де він поєднував академію з військовою кафедрою та боксом. Після анексії Криму завершив військову кафедру в Одесі. Друга - магістерський ступінь у Białystok University of Technology у Польщі (захист диплома польською мовою в 2016 році), куди перевівся завдяки гранту після Харкова. Третя - магістерська програма «Управління неприбутковими організаціями» в Інституті лідерства та управління Українського католицького університету (2017–2019). Саме під час навчання в УКУ Ширшин активно займався громадською діяльністю, що пізніше допомогло йому в управлінні підрозділом: він застосовує сучасні процеси розвитку, злагодження команд і відповідальність на рівні кожного бійця.За місяць до повномасштабного вторгнення Росії, у січні 2022-го, 27-річний Ширшин підписав контракт із 80-ю окремою десантно-штурмовою бригадою в резерві. Зранку 24 лютого він уже був у частині…

*     *     *

Матеріали по темі:

Вібраційний прогноз lee на липень 2026 року
https://uamodna.com/articles/vibraciynyy-prognoz-lee-na-lypenj-2026-roku/

​Вібраційний прогноз lee на червень 2026 року
https://uamodna.com/articles/vibraciynyy-prognoz-lee-na-chervenj-2026-roku/

Вібраційний прогноз lee на травень 2026 року
https://uamodna.com/articles/vibraciynyy-prognoz-lee-na-travenj-2026-roku/

Вібраційний прогноз lee на квітень 2026 року
https://uamodna.com/articles/vibraciynyy-prognoz-lee-na-kvitenj-2026-roku/

*     *     *