Весілля по-українськи

26 червня 2015
Оксана
Як жителька великого міста, а точніше столиці, я бувала на багатьох весіллях. Особливо, у далеких 90-х, коли виходили заміж мої подруги та знайомі. Але всі весілля були занадто сучасні, як в оформленні святкового столу, так і в проведенні самої урочистої події. Робити весілля, як у давнину було не модно. 

До цього мої пізнання, як в часи моїх прабабусь готувались до весіль і як їх проводили, я дізнавалась тільки з книжок. А там всі основні етапи описано дуже правдоподібно.

Зараз такий термін як "сватання" часто забувають. Як правило, батьків ставлять перед фактом, що хлопець з дівчиною вирішили одружитися. А яке може бути сватання? І так всі знають, що молоді давно живуть разом, до чого тепер формальності? В найкращому випадку, проходить вечеря з батьками, де все і вирішується.

А в старі часи люди ходили до церкви, притримувались традицій, однією з котрих було саме "СВАТАННЯ".

Пам'ятаєте, як описано сватання Вакули у повісті Гоголя "Ніч перед Різдвом"?

Чуб взял нагайку и ударил его три раза по спине.

– Ну, будет с тебя, вставай! Старых людей всегда слушай! Забудем все, что было меж нами! Ну, теперь говори, чего тебе хочется?

– Отдай, батько, за меня Оксану!

Чуб немного подумал, поглядел на шапку и пояс: шапка была чудная, пояс также не уступал ей; вспомнил о вероломной Солохе и сказал решительно:

– Добре! Присылай сватов!


Що було далі ми не знаємо, але здогадуємося, що Оксана навряд чи винесла сватам Вакули гарбуза, тобто відмовила. Скоріш за все, наречена винесла до сватів хліб з сіллю, іншими словами погодилась. Далі усі випивають та пригощаються, наречена скромно стоїть збоку, батьки хвалять ії, а свати (друзі та родичі) хвалять нареченого. Ця традиція називається "ЗГОВІР".

Далі починається новий етап підготовки до весілля, який називається "ОГЛЯДИНИ". На мою думку, дуже показовим сценарієм як це відбувалося є відомий кінофільм "За двома зайцями". В домі та на дворі прибирають, і наречена повинна постати в очах нареченого у найвигіднішому вигляді: і хазяйновитою, і розумною, і багатою. Ось як це з гумором описано:

- Вот пойдемте к ней в комнату, вы там еще не такое увидите!

- Мамочка, там же не прибрано!

- Ничего, это пустяки. Это их комната. Их постеля. Как у пани. Одеяло. Шелковое. В монастыре выстегали. 

- Я думаю, что вы не пожалели для своей дочки что-нибудь по-лучшего, чем... 

- Да что вы, что вы! Вот, гляньте. Сколько золота прикупили.

- Вот браслетка, 75 рубликов, сережки...

- Маман!

- А вот, вот, вот!

- Да, Проня Прокоповна имеет вкус.

- Мерси за комплиман.

Чи відбуваються зараз "ОГЛЯДИНИ"? Так!!! Ну може не так явно, не так відкрито. Але, я думаю, обидві сторони один до одного приглядаються, і з матеріального боку також.

Отже після "ОГЛЯДИН" наступали "ЗАРУЧИНИ", тобто закріплення згоди на шлюб. В українських традиціях за одним столом зустрічались батьки та родичі молодих. Обов'язковою традицією було перев'язування рук наречених, яке проводив головний староста. Після цього дівчина і хлопець вважалися зарученими і відтепер не мали права відмовлятися від шлюбу. Спроба відмовитися вважалася за безчестя, за відмову ж відшкодовували матеріальні витрати та ще й платили за образу.

Ну а далі починалася підготовка до "ВЕСІЛЛЯ". Колись наречені повинні були особисто прийти та запросити гостей на весілля, це називалось "ЗАПРОСИНИ", а зараз надсилають запрошення поштою.

Сучасна молодь перед весіллям влаштовує дівочу та парубочу вечірки. Були вони і раніше, але проходили не в клубах та саунах, а вдома. Дівич-вечір відбувався за присутності мами та, інколи, майбутньої свекрухи, а хлопці святкували більш розкуто, але без стриптизерш, як зараз.

І ось нарешті настає день весілля. Зранку подруги нареченої допомагають їй одягтися. Наречений приїжджає за нею, але його не впускаюсь, вимагають викуп. Мені здається, цей обряд - однин з тих, які дійшли й до наших днів. Після викупу їхали до церкви на "ВІНЧАННЯ". Після виходу з церкви молодих обсипали зерном, монетами, цукерками, щоби подружнє життя було "солодким" та заможним.

Віруючі молодята вінчаються і зараз, але спочатку проходять обов'язкову реєстрацію в РАГСі. Вінчання може відбувати як в день реєстрації шлюбу, так і пізніше. В сучасних весільних традиціях все частіше пари відмовляються від церемоній у РАГСі, бо це дуже офіціозно і не романтично. Та й регламент робить весь процес нервозним та швидким. Тому стало дуже зручно та модно влаштовувати виїзні церемонії. Їх можна організувати за своїми уподобаннями, а головне нікуди не потрібно спішити.

Зараз практично на всіх весіллях стала популярною традиція "Перший танець молодого подружжя". Деякі пари навіть проходять спеціальне навчання. У давнину такої традиції не було.

Мені здається, останнім часом ми почали повертатися до українських весільних традицій, на зміну пишним білим сукням в стразах все частіше приходять вишиванки, а замість "олів'є" та "цезарів" гості куштують національні страви.

Якщо вам сподобалась ця стаття, вам також варто почитати:
"Спасибі, мамо, що будила рано..." або Типове українське весілля
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Коти, яких спіймали на гарячому (фото)
Цікавість котів безмежна. Їм завжди цікаво, що ви робите, куди пішли, що принесли і, звичайно, що їсте. Навіть якщо ви будете їсти огірок, кішка буде сидіти поруч і всім сумним виглядом показувати, що совісті у вас немає, якщо не ділитеся... Тому-у-у... всім котиків:)
Читати більше
Як з'явився восьмигодинний сон, якщо наші предки спали двічі за ніч?
У 18 столітті люди спали двічі за ніч, вставали на кілька годин серед ночі, а потім йшли назад до ліжка, вже до світанку. Що з того часу змінилося та чому люди сплять 8 годин — досліджуємо далі.
Читати більше