Великий Пересмішник

1 грудня 1986 року о 9:45 ранку в Ужгороді на вокзалі перед від’їздом, коли ніхто не бачив, артист естради Юрій Тимошенко "стрельнув" цигарку і закурив. Йому стало зле – інсульт, упав під парканом. Люди поспішали, проходили мимо (чи мало у нас алкашів валяється?). Так покинув світ, не приходячи до свідомості, Великий Пересмішник, загублений український талант, який імперія поставила на службу собі, Юрій Тимошенко – Тарапунька.

2 червня 1919 р. в Полтаві народився артист естради Юрій Тимошенко. Чепурненька річка Тарапунька, де любив ловити раків і на якій виріс Юрко Тимошенко, поділилася з ним своїм іменем. Здобував освіту Юрко у відомій школі №3 м. Полтави і надовго запам'ятався вчителям, як милий бешкетник, який дуже полюбляв гумор і часто виступав на шкільній сцені з кумедними мініатюрами. Згодом хлопчина вивчився на артиста розмовного жанру – і на естраду.
  У 20 років зіграв першу роль у кіно.

Війну пройшов як банщик Мочалкін.

Після війни за роль солдата Костянтина Зайченка у фільмі "Падіння Берліна" отримав Сталінську премію. Тоді Юрий Тимошенко придбав велику скриню для скарбів: зберігав там детективи англійською мовою та колекцію радянських марок (тема – хронологія). Писав, що любить самотність, литовський живопис, більярд, раків і бублики з молоком. Промовчав про цигарки: Юрій на війні почав палити по дві пачки "Прими" (пізніше дві пачки "Кемел") за день. А лікар говорив: "Не кинете палити – буде інфаркт!2 Звернувся до гіпнотизера, а той почав навіювати: "Палити шкідливо, палити шкідливо, палити шкідливо… І пити шкідливо…". Тимошенко обурився: "Про пити – не треба!" і лікування закінчилося.

Виступав як Бублик, але щось не подобалося…. Аж поки О. Довженко не сказав, що річка його дитинства може поділитися своїм іменем. Так з’явився цибатий, трохи недоколиханий суржикомовний, "хохол" міліціонер на ім’я Тарапунька (великий аж до неба, а дурний, як нетреба). Він покірно згинався перед своїм ментором із рафінованою російською мовою електромонтером Штепселем. Образ Штепселя створив друг Юрія Тимошенка одеський єврей Юхим Березін.

На концертах публіка реготала, тільки українці почувалися ніяково, щось муляло душу, позбавляло комфорту.
Цей дует був дуже вчасним, адже кремлівські генетики закінчували експерименти з селекції російськомовних безбатченків (радянської людини, нинішньої п’ятої колони ). Так загинув яскравий національний талант, а образ Тарапуньки, талановито зіграний хохмачем-українцем, упродовж 40 років виховував сором за націю, формував комплекс меншовартості.
 
Запросили вони Остапа Вишню до співпраці. Той попросив: "Ну, хлопці, прочитайте мені хоч щось… Я не знаю, що таке інтермедія". Показали кілька хітових інтермедій, він послухав і визнав: "Ні, краще я буду грати на барабані…". після цього сценарії писали Каневський і Віккерс. Кількість їхніх концертів не регламентували, виступали вони за спеціальними окладами – 19 крб. за концерт. Мали по 30 концертів за місяць; часто по три концерти за день, кожний сотий відзначали абсолютно всім складом у ресторані.

Працювали, як каторжні. Якось підрахували, що за 14 років жодного разу не були у відпустці.

Юрій Тимошенко любив жінок і не приховував цього. Його перша дружина талановита актриса Ольга Кусенко й Юрій були однолітками, дітей у них не було, але Юрій для неї був великою дитиною. Оскільки добрі люди радо відкривали очі дружині на її чоловіка, то вона завжди знала про всі зальоти.
  Коли на обрії з’явилася співачка Юлія Пашковська, молодша на 19 років, Тимошенко сказав друзям: "Якщо Юля надумає народити дитину, одружусь". 12 жовтня 1961 р., у понеділок, у рідній Полтаві вони одружилися.

Тимошенко поставив підпис і на весь ЗАГС сказав: "Попався!" Вони прожили разом 26 років. Через рік після весілля народився Саша, через 4 – Юра. Коли діти були маленькими, їздили з ними на гастролі. Коли пішли до школи, вдома жила няня. Саша загинув у автокатастрофі, залишився онук Саша.

У Тимошенка була єдина на весь Київ машина "Крайслер" (вага 2,5 т), яку придбав у Москві, в дипломатичному гаражі. Але Тарапунька був кепським водієм: то зіткнувся з трамваєм, то збив ворота.

На гастролях в Ужгороді прямо на сцені у Юрія Тимошенка стався інфаркт. Місяць і 10 днів пролежав у лікарні.

1 грудня 1986 року о 9:45 ранку Великий Пересмішник покинув світ, не приходячи до тями.

Домовина стояла в Будинку актора. Фіма стояв і говорив другові: "Я так много хотел тебе сказать, Юрочка… Ты прости, но я впервые в жизни забыл текст…"

Колись Олександр Каневський написав:

"Тебя всегда любил народ за дерзкий ум, за смех свободный.
Встать! Шут идет! Встать! Шут идет, народный!"

Похорони були дійсно народними. Ховала вся концертна фронтова бригада, посивілі дядьки зі званнями і нагородами, якими командував прапор сантехнік дядя Петя.