То Перун іде, і главою золотою
трясе,
блискавками посіваючи до неба
синього, і те твердіє од них.
А Мати-Слава співала про труди
наші ратні, і маємо послухати і прагнути до
битви лютої за Русь
нашу і святих праотців наших.
Мати-Слава сяє до хмар, як
сонце, і віщує нам побіди й
загибель. А й того не боїмося, бо то є
життя земне,
а вище є життя вічне.
І мусимо дбати про вічне, яко
земне проти нього ніщо.
І ми на землі, як згі, зникнемо в пітьмі,
як ніби ніколи не існували на
ній.
Тако слава наша отече до
Матері-Слави і пребуде в ній
до кінця кінців земних і інших життів.
То чи нам боятися смерті, коли
ми нащадки славних!
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
