Слідом за циркуляром міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва, виданим на 13 років раніше, Емський указ російського імператора забороняв не тільки друкувати книги на «малороссийском наречии», але й ввозити такі з-за кордону.
Негативні наслідки підписаного в Бад-Емсі більш ніж 140 років тому документа для української історії важко переоцінити. Мета була ясною - придушити самостійний розвиток української культури. Жорсткі обмеження вживання української мови, порушення яких передбачало суворі покарання аж до каторги і навіть смертної кари, мали яскраво виражений імперський характер.
На жаль, сьогоднішня державна доктрина Кремля мало чим відрізняється від тодішньої царської. Ідеологія, що зародилася в XIX столітті, концепція єдиного «русского народа» є однією з передумов і виправдань сьогоднішньої російської військової інтервенції в Україну.
Та не дивлячись на все українська мова існує і, хоч у складних умовах, а все ж таки розвивається, і цей процес ніколи не зупинити її недругам, як би їм цього не хотілося.
А ватникам, які й досі не визнають існування української мови, хотілося б поставити просте питання: «Як можна заборонити те, чого не існує?».
На світлині російський імператор Олександр у ватній фуфайці і штанах, щоправда не ІІ, а ІІІ. Та суті це не міняє, Росія як була, так і залишилася країною ватників – від царя до останнього холопа.
