ВАСИЛЬ ПЕРЕВАЛЬСЬКИЙ

Перева́льський Васи́ль Євдоки́мович (13 червня 1938, с. Бубнів) — український художник-графік. Академік Національної академії мистецтв України (2013). Народний художник України (1999). Доцент (2003). Лауреат літературно-мистецької премії ім. І. Нечуя-Левицького (1993).

Біографія[ред. | ред. код]

Василь Перевальський народився 13 червня 1938 року в с. Бубнів Золотоніського району Черкаської області.

У 1965 році закінчив Київський державний художній інститут, де вчився у В. Касіяна19651967 — у творчих майстернях Академії мистецтв СРСР у М. Дерегуса.

У 19701975 роках працював художнім редактором видавництва «Мистецтво» та головним художником видавництва «Радянська школа» (тепер «Освіта»).

З 1987 по 1991 рік обіймав посаду секретаря Національної спілки художників України. У 19971998 роках — заступник голови Київської організації НСХУ, у 20002005роках — заступник голови НСХУ.

У 19671969 роках викладав у Київському художньо-промисловому технікумі. З 1991 року почав викладати в Національному технічному університеті України «КПІ», завідував кафедрою графіки видавничо-поліграфічного факультету. З 2003 року викладає у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, з 2004 року — завідує там кафедрою графічних мистецтв.

Творчість[ред. | ред. код]

Василь Перевальський працює в галузі книжкової і станкової графіки та живопису. З 1963 року співпрацював із провідними видавництвами України, виконував оформлення та ілюстрації до книжкових видань. Василь Перевальський є також автором багатьох екслібрисів (для В. Вітрука (1966), В. Стеценка (1966), В. Турянчика (1966), В. Житника (1966), І. Крип'якевича (1967), А. і Ф. Глущуків (1968)) та станкових гравюр. У 19911992 роках входив до складу колективів з розробки ескізів банкнот номіналом 1 гривня5 гривень та 10 гривень.

Основні роботи[ред. | ред. код]

Оформлення та ілюстрації[ред. | ред. код]

Перевальський В.Є. дереворит, «Памва Беринда»
  • до книги «Пісні про кохання» (гр. на дер., 1964 — 1965)
  • до книги «Українські народні пісні про кохання» (гр. на дер., 1968)
  • до роману Д. Бедзика «Украдені гори» (К., 1969)
  • до книги «Українські народні пісні в записах В. Гнатюка» (К., 1971)
  • до збірника українських народних пісень «Веснянки» (1984)
  • до книги Лесі Українки «Лісова пісня» (1984–1986)
  • до збірок вибраних поезій М. Рильського (1974), П. Тичини (1987), І. Драча (1991, 2006), Б. Олійника (2005)
  • до видання «Козацькі пісні» (1994–2000)

Станкова графіка[ред. | ред. код]

  • «Ой у полі дві тополі» (гр. на дер., 1967)
  • «Нащо мені чорні брови» (гр. на дер., 1968)
  • «Битва» (за мотивами твору І. Нечуя-Левицького «Вечір на Володимирській горі», 1978)

Монументальні роботи[ред. | ред. код]

Матеріал з Вікіпедії. 

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Коти, яких спіймали на гарячому (фото)
Цікавість котів безмежна. Їм завжди цікаво, що ви робите, куди пішли, що принесли і, звичайно, що їсте. Навіть якщо ви будете їсти огірок, кішка буде сидіти поруч і всім сумним виглядом показувати, що совісті у вас немає, якщо не ділитеся... Тому-у-у... всім котиків:)
Читати більше
Як з'явився восьмигодинний сон, якщо наші предки спали двічі за ніч?
У 18 столітті люди спали двічі за ніч, вставали на кілька годин серед ночі, а потім йшли назад до ліжка, вже до світанку. Що з того часу змінилося та чому люди сплять 8 годин — досліджуємо далі.
Читати більше