Валентин Сєров

Він народився у Петербурзі 7 (19) січня 1865 р. Батько, Олександр Миколайович, був відомим композитором і музичним критиком, залюбленим в історію України та пісні; захоплювався природничими науками, архітектурою і добре малював; зумів із раннього дитинства прищепити цю любов і синові. Мама, Валентина Семенівна Берґман, була ученицею чоловіка, професійним композитором. Єдиний син отримав ім’я матері, але вдома був Тошею. Він ріс, як Бог на душу покладе: всі захоплювалися красою і талантом дитини, але ні у кого не було часу на заняття. На п`ятому році життя хлопчик разом з батьками вперше виїхав до Швейцарії, де Олександр Миколайович зустрічався з Ріхардом Ваґнером.
 
wikipedia.org
 
Тоші було шість років, коли від гострого інфаркту міокарда помер 51-річний батько. Мати почала опікуватися створенням нової родини. Вона виїхала за ордон, але сина вона з собою не взяла, лишила в комуні різночинців на Смоленщині. Упродовж року маленький Тоша Сєров багато малював. Через рік комуна розпалася і дитину відправили до матері в Мюнхен. Там восьмирічний Валентин Сєров почав брати щоденні уроки малювання у гравера Карла Кеппинга.

Хтось зі знайомих порадив Валентині Семенівні відвезти сина до Іллі Рєпіна, який в 1874 році працював над картиною "Садко" і жив у Парижі на Монмартрі. Прославлений живописець охоче взявся за навчання хлопчика, два роки той жив у родині художника.

За цей час мати вийшла заміж за Василя Немчинова, вони оселилися в Києві. Два роки Валя відвідував гімназію і вчився малюванню.
 
uahistory.com
 
Коли сім'я в 1878 році переїхала в Москву, там уже жив Рєпін, який повернувся з-за кордону. Заняття відновилися. Тоша їздив до Рєпіних на вихідні: у суботу майстер давав уроки малюнка, а в неділю вчив живопису.

У 1880 р. Ілля Рєпін та 15-річний Тоша здійснили подорож до Криму для того, щоб зібрати матеріал для картини "Запорожці". Вони побували у Києві, Катеринославі (гостювали у друга художника Дмитра Яворницького); були у нинішньому Запоріжжі. На Кічкаській переправі Рєпін відшукав собі героя картини. Беззубий зморщений дідок, сивий чубок, люлька-носогрійка; його імені історія не зберегла, був замальований І.Рєпіним на пристані м. Олександрівська (нині Запоріжжя).

Коли вони сіли в паром, Ілля Юхимович побачив у бричці поміщика Василя Тарновського. І. Рєпін аж крякнув, коли розгледів Нікішку, кучера Тарновського. Ілля Юхимович швидко розгорнув свій альбом і зробив нарис олівцем. Так на картині за спиною Сірка з’явився одноокий козак Голота – рудий беззубий веселун Нікішка, який пропив увесь одяг. В. Сєров за цей час намалював твір "Козак мордується з конем".

Рєпін підготував учня до вступу в Академію мистецтв, Ілля Юхимович написав лист конференц-секретарю Академії – Сєрова зарахували вільним слухачем. Учився Валя у Павла Чистякова.

У 1885 році Сєров з матір'ю знову відвідали Мюнхен, потім юнак побував у Голландії. Повернувшись до Петербурга, Валентин залишив Академію мистецтв. Написав портрет своєї нареченої Ольги Трубникової. Взимку 1888 Сєров одружився і поїхав з дружиною до Франції. Наступну зиму молоді провели в Москві. Вони прожили разом 22 роки, мали шістьох дітей.

У жовтні 1889 р. у Петербурзі Рєпін писав портрет генерала Драгомирова. Разом із батьком на сеанс приїздила дочка генерала – Соня. Сєров попросив дозволу написати портрет дівчини. Вона була сумною, бо нещодавно через Шурочку Домонтович (так, через ту махрову збоченку Олександру Коллонтай) покінчив із життям брат Іван. От тому ми й маємо два портрети Софії – Рєпіна та Сєрова.

На початку 1890-х років Сєров написав портрети Іллі Рєпіна, Ісаака Левітана, Миколи Лєскова.

З 1897 року художник давав уроки майстерності в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури.

У 1899 році художник створив знамениту картину "Діти", на якій зобразив своїх синів – Юрія та Сашка.
 
uahistory.com
 
Упродовж десяти років Валентин Сєров писав дім Романових, царів.
 
Худ. В. Сєров. Портрет Миколи ІІ
uahistory.com

 
У 1904 році Валентин Олександрович гостював в Італії, три роки по тому поїхав до Греції.

Цікаво, що художник не мав власної майстерні, писав у замовників вдома. 22 листопада 1911 року в Москві пані очікувала сеансу. Пролунав телефонний дзвінок. Син Сєрова сказав: "Валентин Олександрович просить вибачення, що його не буде. Він вмер". Йому було 46. Стенокардія.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Казимир Малевич та його "Чорний квадрат"
В 1916 році Малевич з однодумцями готують виставку. Називають її "Нуль-десять", проте на 39 картинах не зображено жодного предмета. "Чорний квадрат" художник чіпляє на покуті, де зазвичай кріпили ікони...
Читати більше