В Україні переміг "Егоїстичний ген"

В Україні підбили підсумки чергового XIХ Всеукраїнського рейтингу "Книжка року" за 2017 рік. Серед переможців - знані й шановані читачами вітчизняні та зарубіжні автори, такі як Сергій Жадан, Юрій Винничук, Дмитро Павличко, Ірина Жиленко, Леонід Ушкалов, Наталя Яковенко, Ізабель Альєнде, Джозеф Стігліц, Карл Густав Юнг та інші.

Загалом лауреатів премії визначали серед понад тисячі книжок, виданих торік в Україні, у восьми номінаціях.

За результатами Всеукраїнського рейтингу "Книжка року" за 2017 рік в номінації науково-популярної літератури перемогу одержала й гучна книжка відомого британського біолога і популяризатора науки Річарда Докінза "Егоїстичний ген".

Книжка справді є дуже цікавою, набула великого розголосу й отримала величезну кількість схвальних відгуків по всьому світові. "Ми є машинами для виживання - самохідними роботами, що сліпо запрограмовані на збереження егоїстичних молекул, відомих як гени", - саме так проголошує автор. Докінз наполягає на тому, що саме ген, а не особина є одиницею природного добору. Навіть альтруїзм автор пояснює підсвідомим намагання зберегти вид, а саме егоїстичністю, "хитрістю" генів, які вдаються до найвигіднішої стратегії, щоб залишити у вічності часточку себе.

При цьому дослідник застерігає читача від механічного перенесення біологічного закону на людське суспільство, бо книжка "не є захистом певної моралі, що ґрунтується на еволюції". "Я лише розповідаю, як виникли ті чи інші речі. Я не пояснюю, як ми маємо поводитися з погляду моралі, – зазначає Докінз. - Наголошую на цьому, бо передбачаю ризик неправильного розуміння людьми, доволі численними, що нездатні відрізнити констатацію факту від пропаганди. Як на мене, жити в людському суспільстві, базованому виключно на генному законі загального безжального егоїзму, було б дуже неприємно. Але, на жаль, хоч як би ми про щось не шкодували, факти залишаються фактами. Ця книга, насамперед, покликана зацікавити вас, але якщо ви хочете отримати певну мораль, можете читати її як попередження. Знайте, що якщо ви, як і я, мрієте про суспільство, де індивіди щедро та альтруїстично співпрацюватимуть заради спільного блага, не слід чекати якоїсь допомоги від біологічної природи".



Проте важко утриматись від певних аналогій. Те, що ця книжка перемогла в Україні, зовсім не випадково. Видавці обрали безпрограшний варіант. Адже це дуже символічно, бо, на превеликий жаль, після Майдану і Революції Гідності можна констатувати, що в сьогоднішній Україні переміг саме егоїстичний ген. Він переміг у владі, коли керівники держави переймаються лише власними бізнесовими та шкурними інтересами, а не державними чи суспільними. Коли під час війни і загального зубожіння народу, на тлі тотальної корупції, президент країни може дозволити собі відпочивати на Мальдівах, а генеральний прокурор – на Сейшелах. Він переміг в десятках діячів культури, літератури, спорту, які безперестанку гастролюють по ворожих підмостках. Він переміг у сотнях корупціонерів – мерах труханових, суддях зваричах, ректорах мельниках та їм подібних. Він переміг у тисячах копачів бурштину і вирубувачів закарпатських лісів, які знищують майбутнє своїх дітей, перетворюючи рідну землю на місячний ландшафт. Він переміг у мільйонах українських заробітчан, які вештаються по росіях та польщах, в той час як вітчизняна економіка не може виробляти нічого конкурентноспроможного окрім бджіл та виноградних равликів.

Така ось цікава виходить біологія. От тільки питання, чи виживе український етнос, як біологічний вид, якщо його до того ж не з'їсть сусідній хижак, залишається дискусійним.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Фотокамера як зброя, або Інше обличчя війни
Якби не було війни, ті, хто загинув, могли б народити і виховати дітей, кохати, працювати, винайти, створити, нарешті, просто жити, бути щасливими й радувати своєю присутністю на землі рідних, близьких, друзів...
Читати більше