"В Україні", а не "На"

Є й досі люди, які вживають «на». І є люди, які вишукують усілякі приводи, аби звинуватити окремих: мовляв, із цим не визначаться ніяк. Визначились! Якраз «праві» визначились, однак не визнають «ліві»: ті, кому байдуже, в якій країні живуть, чий хліб жують і як ту країну називають. То що тут говорити про прийменник!..
А говорити є що. І саме на захист отого «в» у цій формі. Адже говоримо: у Польщі, в Канаді, у США, в Англії, в Індії, то, отже, і в Україні, бо вона теж держава. І вже цього одного аргументу достатньо. Проте достатньо тільки для тих, хто вважає її державою, – для всього світу, крім Московії та її прислужників в Україні...

Хай у Московії звикли вживати "на Україні", віками вважаючи Україну просто краєм, окраїною, як Волинь, Поділля, тобто частиною Росії, вважаючи нас колонією. А чому ж доморощені поневолювачі так затято і принципово вживають цей прийметник "на", до того ж, лише з назвою держави Україна? Кажуть, аби лікувати хворобу, треба передусім знайти причину її. Пошукаємо разом?

Можливо, окремі громадяни стають на захист прийменника "на", аргументуючи це тим, що в літературі та у фольклорі вживаються обидві форми? Мовляв, сам Тарас Шевченко вживав і "в", і "на". Вони не знають, що "в (у)" вживався з назвою держав, а прийменник "на" у місцевому відмінку – з географічними назвами, котрі є лише складовою частиною якоїсь держави.

На захист прийменника "в (у)" зі словом "Україна" ставав ще Іван Огієнко (митрополит Іларіон), знавець української мови, рішуче виступивши проти вживання в українській літературній мові традиційної форми "на Україні" і визнавши державною форму "в Україні" і недержавною – "на Україні" (Іларіон (проф. Ів. Огієнко) Українська літературна мова. – Саскатун, (Канада), 1951. – Т. 1. – С. 147, 256, 257). Цьому питанню він присвячував своє глибоке дослідження, зокрема, статтю "В Україні, а не на Україні", сама назва якої переконливіша від усяких моїх доводів.

Форму "на Україні" вживали поляки і московити, тим самим підкреслюючи, що це ознака колишнього поневолення. Хоча... стара Україна (нині – переважно Київщина), як і Волинь, Поділля, Галичина, була частиною Руси (Малоросії, як її іменували в імперських документах). То, звісно, тоді було виправданим уживання прийметника "на". Як зазначає І. Огієнко, "це бачимо в 17-18 сторіччях, напр., в універсалах Богдана Великого або в літописі Величка. Україна мислилась тоді частиною цілого народу, Руси, а тому вираз "на Україні" був нормальним на ті часи".

Послуговуюсь цією цитатою, думкою великого вченого, для більшої переконливости. Зауважмо: Іван Огієнко ставав на захист прийменника "в (у)" в роки, коли Україна не була самостійною країною. Як, до речі, Білорусь, Естонія, Молдова, – в середині ХХ віку, проте з назвами інших союзних республік тоді вживався прийменник "у (в)". Лише Україна була позбавлена цього права. Навіть цього!.. Так, традиційний погляд, що Україна – це частина другої держави, несвідомо захоплював і впливав навіть наТ. Шевченка, чому й він нерідко писав, "на Україні"... І не лише Шевченко.


Але! "Вживання в мові Т.Шевченка-поета кожного з п’ятьох словосполучень (на Україні, на Вкраїні, на Украйні, в Україні, в Украйні) зумовлювалося вимогами ритму, віршового розміру, наголосу, милозвучности вірша, а також залежало від стилістичних фігур, словесних і звукових анафор, звукових повторів та інших поетичних засобів. Українські письменники ХІХ і ХХ ст. завжди писали "на Україні" або "на Вкраїні" (для милозвучности) (Петро Одарченко, "Про культуру української мови". Збірник статей. – К.: Смолоскип, 1997. – с. 243).

Зараз ми можемо міркувати будь-як про те, чим керувались автори в минулому, пишучи "на Україні". Їх ми вже не спитаємо. Проте єдиною відповіддю є той факт, що Україна не була окремою країною, а лише частиною держави. Тому і, як частина країни, вживається з прийменником "на". Багатовікова звичка закріпилася не лише у писемних джерелах, а й в усному мовленні. 

"Форма з прийменником «в» вживається тоді, коли перед іменником "Україна" є прийменник, напр.: в самостійній Україні, в західній Україні" (П. Одарченко, "Про культуру української мови". Збірник статей. – К.: Смолоскип, 1997. – С. 251).
 
Вважати форму "на Україні" нормою лише тому, що нею послуговувались у минулі часи, повторювати і переносити неправильну фому у віки прийдешні, – це просто безглуздо. Ті, хто захищає стару форму, насправді стає на захист власних статей, книжок і творів, де вони вживали цю форму. Це – малодушність???

Мусимо змінити стару граматичну форму й уживати тільки "в Україні", викинувши остаточно з нашого вжитку граматичну ознаку нашого колишнього поневолення".

Таким чином, єдино правильною формою, і розмовною, й офіційною, повинно бути не "на (Україні)", не "на (Україну), а "В УКРАЇНІ", "В УКРАЇНУ". 

Безперечно, літературні і фольклорні твори, у яких вживається вислів «на Україні» через історичні причини, розкриті вище, виправляти ніхто не збирається. Написане таким і залишиться. Хоча... на жаль, і воно має вплив на сучасне вживання цієї форми. Але завжди треба міркувати самому. І ще – мати гідність. Бо Україна – не окраїна, не край, а країна! Отож повертаймось – в Україну! І любімо, живімо, процвітаймо – в Україні!  

(Любов СЕРДУНИЧ)

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Oxana Stepova Oxana Stepova 24 травня 2019
Євген Маланюк – Шевченко
Не поет — бо це ж до болю мало,
Не трибун — бо це ж лиш рупор мас,
І вже менш за все — “Кобзар Тарас“,
Він, ким зайнялось і запалало.
Oxana Stepova Oxana Stepova 24 травня 2019
Формат АТО змінився на Операцію Об'єднаних Сил ще у квітні 2018р. Тому я це і підкреслила. Прикро, що ви цього не знаєте... Мені дуже-дуже соромно. Вибачте, Тарасе Григоровичу.
Любов СЕРДУНИЧ Любов СЕРДУНИЧ 24 травня 2019
А хіба я "хаю" (слово таке у Вас!..) Поета?!. Ви щось не правильно зрозуміли, п. Оксано. Перечитайте, будь ласка, ще раз. Я, навпаки, висловлюю припущення-пояснення, чому Тарас Шевченко вживав обидва прийменники. До речі, не лише я, а й видатні люди звернули увагу на це... "Ще в часІВ АТО"?!. Але вони ще не минули, часИ "АТО"! На жаль... І слово "судити" тут - не доречне: воно має инше значення, а я не суджу, а розмірковую... Та й своїй грамотності приділіть увагу, будь ласка.
Всі коментарі
Обираємо готель для відпочинку в Єгипті: на що звернути увагу
Обираючи тур, потрібно знати деякі нюанси: тільки в цьому разі відпочинок повністю відповідатиме вашим очікуванням. Який сервіс пропонують туристам на курортах Червоного моря та на що звернути увагу, бронюючи готель, ми вам зараз розкажемо.
Читати більше
11 трендових відтінків для вашого гардеробу (весна–літо 2021)
Сьогодні мова піде про кольорові тренди весна/літо 2021. Це перший сезон, коли колекції розроблялися ізольовано, і відповіддю на умови карантину стала суміш ескапізму, комфорту і повернення до природи.
Читати більше