В твоїх очах печаль космічна.
Життя поскубало добряче.
Але кохання – справа вічна.
Це почуття жінок незряче.
Воно у просторі і часі
Собі незвідано блукає.
Чоловіки до тіла ласі,
Та жінка їх вже не кохає.
Бо погляд цілить у майбутнє.
Життя не спиниться ніколи.
Їй сниться миле й незабутнє.
Гудуть не мертві в світі бджоли.
Вже ядерна заграва близько.
Лиш жінка смерть ще відчуває.
А людство впало дуже низько.
Загибелі не помічає.
Застиглий погляд твій холодний.
У серці щем страждань незримих.
Тобі вже не підходить жодний.
Ти викреслила всіх любимих.
Втопилась у своїм коханні.
Сама себе ти загубила.
Відлунюють десь грози ранні.
Та жити, мабуть, вже несила.
Анатолій ВЛАСЮК
10 березня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
