В етері

3 жовтня 2017
Марина
Я хочу лише одного - світла.
Я хочу лише одного - ясності. 
Я хочу перемоги нашої в світі - 
запальному, наївному, прекрасному. 
Я хочу зберегти наші погляди, 
перелічивши відвідані країни.
Я хочу залишатись в твоїй свідомості,
І понад усе - щоб ти мені вірив. 
Я хочу, щоб ти забув про зло втаємничене, 
про свій гнів, про присмерк минулого.

Я хочу дружити з твоєю стороною світлою,
бо знаю, ким ми були в час темряви.

Не буває заборонених слів.
Є лише ідеали зіткнення,
і лише через пастки,
створені непевними. 

І не буде заборонених дій.

Не буде заборонених дій,

я так на це сподіваюся.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Пам'яті Степана Пушика
Прикарпатський університет імені В. Стефаника. Перший курс. Розгублена студентка з великими мріями. Навколо метушилося безліч людей. Почалися пари. Одним з викладачів став Степан Пушик. Суперечливий, злилася на його насмішкуваті закиди, що не знаю повстанських пісень. Але завжди розуміла велич людини, яка переді мною. Час — надмінний, смерть — крадійка. Легенди — вічні, як і пам'ять.
Читати більше