"Унікальна апаратура дозволила виявити під землею стежки, якими шість тисяч років тому ходили трипільці"

У ході розкопок в Черкаській області археологи вперше повністю витягли з грунту трипільську піч для випалювання кераміки і доставили в музей.

Єдина в Європі машина, яка по найдрібніших змінах магнітного поля знаходить під землею археологічні старожитності, прибула в Черкаську область з Англії після роботи у Стоунхенджі - всесвітньовідомій споруді, створеній в давнину з величезних кам'яних брил і грунту, - каже вчений секретар Інституту археології НАН Україна кандидат історичних наук Олексій Корвін-Піотровський (на фото). - За допомогою цієї машини ми досліджували територію в Уманському районі, де шість тисяч років тому перебували трипільські поселення-гіганти - Тальянки, Доброводи, Майданецьке та інші.
 

Залишки трипільських поселень давно спочивають під неабияким шаром грунту. Машина (вона належить Німецькому археологічному інституту), оснащена великою кількістю дуже чутливих датчиків для вимірювання магнітного поля, дозволила "побачити" під землею контури житлових будинків, господарських будівель, гончарних печей і навіть стежок, по яких ходили і ганяли худобу трипільці. У результаті вчені отримали докладні плани. Відповідно до них ми провели розкопки в поселеннях-гігантах Тальянки та Доброводи.
 

Один з досліджених об'єктів в Доброводах має неймовірно великі як для будівель тієї епохи розміри - 18 на 40 метрів. На сьогоднішній день ми розкопали його приблизно на третину. Підлога і стіни споруди зроблені з обпаленої глини (це характерно для трипільської культури). Звичайно, стіни вже давно зруйновані. Щоб зрозуміти, яка була їхня висота, ми пішли на безпрецедентний крок: зібрали в мішки всі уламки. Зважили цей матеріал, провели розрахунки і дійшли висновку, що стіни мали висоту не менше метра. Подібні будівлі в поселеннях трипільців вчені раніше не знаходили. На мій погляд, це було примыщення, в якому молотили зернові. На користь цієї версії говорить те, що на підлозі є округлі жорна з обпаленої глини. Ймовірно, на них клали снопи колосків і вибивали з них зерно, яке після просушування зберігали у великих посудинах.
 

Під час польового сезону цього року ми також розкопали три печі для випалювання кераміки: дві в Тальянках (в період свого існування шість тисяч років тому це було найбільше поселення людей на землі - три тисячі будівель) і в Доброводах (у ньому було близько двох тисяч споруд ). Ці печі виявили знову ж за допомогою унікальної машини, що уловлює найменші відхилення магнітного поля. Причому на місці, де стояли гончарні горни, відхилення виявилися неймовірно значними. Розкопавши ці об'єкти, ми були здивовані досконалістю їх конструкції. Одну з печей вирішили вилучити цілком разом з грунтом. За допомогою спеціальної технології "упакували" її в особливу коробку з товстих дощок, потім витягли із землі підйомним краном і поклали в кузов вантажівки. Піч доставили в музей заповідника "Трипільська культура" в селі Легедзине, неподалік від місця наших розкопок. У заповідник входять 11 поселень трипільців. Я переконаний, що цей унікальний комплекс археологічних пам'яток потрібно внести до списку культурної спадщини ЮНЕСКО, адже вони не менш цінні для людства, ніж, наприклад, єгипетські піраміди.
 

Як виглядали будівлв, в яких жили трипільці?
 

Ці споруди мали площу від 40 до 60 квадратних метрів, іноді трохи більше. Стіни і підлога були зроблені з обпаленої глини, дах - з очерету. Увійшовши до будинку, людина потрапляла в сіни, де стояли кам'яна зернотерка і дерев'яний ткацький верстат. За наступними дверима була житлова кімната. У ній праворуч розташовувалася піч. Уздовж лівої стіни був свого роду подіум - глиняне підвищення висотою 10-20 сантиметрів і шириною близько півметра. Ймовірно, воно використовувалося як стелаж для посуду та інших речей. Вікно круглої форми знаходилося в протилежній від дверей стіні, біля якої встановлювали жертовник діаметром близько метра. Безсумнівно, в кімнаті були і меблі. Але їх залишки не збереглися.

Трипільці жили на одному місці в середньому 50-75 років. За цей термін земля на їхніх полях виснажувалась, тому вони шукали нову. Залишаючи поселення, трипільці робили ритуал - спалювали домівки, і більше на це місце не поверталися.
 

Втім, відоме одне поселення трипільців, яке існувало майже тисячу років. Воно знаходилося на території сучасної Румунії. Його жителі добували сіль, яка в ті часи цінувалася нарівні з золотом. Вони не залежали від землеробства, отож з покоління в покоління жили на одному місці, міняючи сіль на продукти.

Вони вирощували більше десятка сортів різних злаків (пшениці, вівса, ячменю), пекли з них коржики і варили каші. Розводили корів, свиней та птицю. Тому на столі були м'ясо, сало, молоко, сир, сметана... Система господарювання трипільців дозволяла прогодувати велику кількість людей.
 

У трипільців була велика рогата худоба. За допомогою тварин орали і перевозили вантажі. Замість возів використовувалися сани з широкими полозами, які добре ковзали не тільки по снігу, а й по траві.
 

У що одягалися?
 

Чоловіки і жінки носили довгі сорочки. Штанів у них не було. Трипільські майстри залишили вельми реалістичні статуетки людей. Наприклад, нам траплялися жіночі фігурки, на яких зображені хутряні жилетки, чобітки, сандалі з довгими намотаними до колін мотузками. На таких фігурках також видно, які зачіски мали красуні тієї епохи: було прийнято укладати волосся хвилями за допомогою спеціальних валиків. Чоловіків ліпили з бородами, з мідними кільцями в носі та вухах.
 

Трипільцям доводилося захищатися від сусідніх племен?
 

Ніхто не зважився б напасти - їх було дуже багато. Але між собою трипільці деколи воювали, і ми знаходимо свідчення цього. Наприклад, в одному з поселень виявлені залишки стіни, всипаної наконечниками стріл трипільського типу.

Ні, залізо люди навчилися виплавляти приблизно через дві тисячі років після заходу трипільської культури. У трипільців була мідь. Вона досить м'яка тому, наприклад, серпи вони робили кам'яними - з кременю. З міді виготовляли бойові ножі, великі молотки, а також прикраси... Зрідка при розкопках трипільських поселень трапляються і золоті речі.
 

У радянські роки в лабораторії знаменитого антрополога, археолога і скульптора Михайла Герасимова по черепах, знайдених в Молдові в трипільському могильнику "Вихватінци", вдалося реконструювати їхню зовнішність (на фото). Трипільці були представниками середземноморського типу. Вони були стрункими, тонкокостними, невисокими.
 

Слід сказати, що трипільська культура існувала близько двох тисяч років (в V-IV тисячоліттях до нашої ери). Однією з її загадок є похоронний обряд в періоди раннього і середнього трипілля: його слідів поки не вдалося знайти. Не виключено, що померлих відвозили в певне сакральне місце, скажімо, священний гай, і залишали там на поживу тваринам. Якщо ця версія правильна, є шанси розшукати посуд, знаряддя праці, прикраси, які родичі могли класти поруч з покійними. Щоб знайти такі поховання, потрібно обстежити за допомогою магнітометра дуже великі території навколо тих же Тальянок, Доброводи... Ця копітка дорога робота може розтягнутися на роки.
 

Вдалося знайти рештки трипільців, котрі жили в пізній період існування їхньої культури. На східних кордонах (Київська область) померлих спалювали, попіл збирали в горщики або шматки тканини і закопували в землю. На південних (території сучасної Одеської області, Молдавії та Румунії) покійних ховали в землю, іноді насипали кургани.
 

Останні 11 років наші розкопки трипільських поселень фінансуються за рахунок грантів Американського наукового фонду. Це суми в межах 15-25 тисяч доларів. Українська держава грошей на ці дослідження не виділяє, тому будемо подавати заявку на грант і на наступний польовий сезон.
 

Чому стародавню культуру землеробів, що жила багато тисяч років тому на території України, назвали трипільською?

Її відкрив у Києві на Кирилівській горі український археолог Вікентій Хвойка в 1890-і роки. А перше велике поселення даної епохи він розкопав на Київщині біля села Трипілля. На честь цього населеного пункту Вікентій Вячеславович і назвав відкриту ним культуру.

(via)