Український Прометей - Василь Макух!

6 листопада 2015
Ганна Черкаська
5 листопада 1968 р. радянські танки трощать свободу Чехословаччини, але "на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує". Щоб збудити нації, живими смолоскипами стають чех Ян Палех і українець Василь Макух. Планета вжахнулася – і прокинулася. У Чехії Ян Палах – національний герой. А Василь Макух – вільний син невільного народу?

60-річний Ришард Сівець (пол. Ryszard Siwiec) за професією — філософ, працював бухгалтером. 8 вересня 1968 р. на знак протесту проти вторгнення військ країн Варшавського договору під проводом Радянського Союзу до Чехословаччини на "Стадіоні Десятиліття" після матчу, облив себе бензином та вчинив самоспалення.
 
У Чехії 20-річний студент філософського факультету Карлового університету Ян Палах 16 січня 1969 р. в Празі скоїв самоспалення. Планета вжахнулася – і прокинулася.
 
Учитель, народжений на Сокальщині, розвідник УПА. 1946 року важкопораненим потрапив до лабет НКВС і одержав 15 років концтаборів. На засланні Василь Макух познайомився з Лідією Запарою, родом із Дніпропетровська, теж засудженою за перебування на примусових роботах у Німеччині. Одружившись із нею, Василь переїхав до Дніпропетровська — повернутися в Західну Україну не мав права. У шлюбі народилося двоє дітей — дочка Ольга та син Володимир. Його діти не могли навчатися в українській школі, бо таких просто не існувало. 

Не зміг сокіл жити серед щурів, кинув усе – і подався до столиці на прощу. І от… Київ, Хрещатик, 27 (біля Басарабського ринку). Палаючим смолоскипом мчить Василь до майдану Незалежності і кличе народ до волі, до боротьби проти русифікації. Його останні слова: "Геть окупантів!", "Хай живе вільна Україна!"
 
Вдова героя Лідія Макух за життя свідчила, що її чоловік був свідомо готовий до самопожертви в ім'я свого народу, а тому готувався до цього зриву багато років: "Він не хотів одружуватися зі мною. Постійно повторював: "У мене завдання. Я загину". Все ж таки через мою наполегливість ми одружилися. Коли стало відомо, що в нас народиться друга дитина, він зітхнув: "Як же тобі важко буде без мене". І дійсно, було так важко, що й уявити собі неможливо. Він постійно готувався до того, що я залишуся сама – вдовою. Будував хату, облаштовував житло й ніколи мені не говорив нічого про свої справи, бо знав, що після його смерті мене допитуватимуть і катуватимуть. Цим він мене й урятував, бо допитували мене безліч різні слідчі, але не катували, оскільки відразу кожному з них ставало зрозуміло, що я дійсно нічого не знаю. А сестру його рідну катували так, що вона померла від побоїв. За мною все одне стежили. З вікон сусідніх будинків фотографували – фіксували все, що в нас робиться у дворі. Поховання Василя теж фотографували. Домовину в хату не дозволили внести і кришку не дозволили відкрити. Так у закритій домовині й поховали. Тільки багато років потому, коли я вже могла відвідати рідне село Василя, я почала трохи розуміти, хто і що таке мій чоловік. Там до мене підійшов місцевий чолов'яга, спитав, хто я і звідкіля. За мене відповіли: "Та це ж вдова Василя Макуха". Чоловік став на коліно, поцілував край мого плаття і мою руку. Підвівся і сказав: "Василь – свята людина"!

Більше дізнатися про Василя Макуха - людину, що пройшла крізь вогонь - та про його подвиг ви можете тут.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

"Чому я не втомлююся жити": огляд книги Ярослава Мельника
Стільки вітаїзму у назві, стільки неврозу на сторінках... Хто такий автор, та де межа його реальності і з'ява вигадки? Чи вартують маси читати геніальних письменників, якщо перші не втямлять глибини, анулюючи культурну вартість, у той час, коли останні того не пробачать?
Читати більше
Пікассо та його спокуси
Іменитий Пікассо та його Ольга. Жінка, яка кохала відомого художника все життя. Але його норов не міг втамувати спрагу. Йому були потрібні інші музи. Як кажуть французи, таке життя. От дивишся на фотографії, де люди щасливі, і в голові не вкладається, що хтось із них може завдати такого болю іншому. Детальніше - у статті.
Читати більше