Період, що охопив кінець 2013 року та весь рік 2014, з упевненістю можна назвати вибуховим та епохальним. В Україні кардинально змінилась політична та економічна ситуація, люди перевернули своє життя на всі 360 градусів. Не буду довго розмірковувати, добре це чи погано. Не про це зараз мова, а про
соціальні мережі.
Російська агресія сколихнула суспільство і надихнула найбільш патріотичних наших співгромадян відмовитись від усього, що пов’язане з нашим так званим "старшим братом" (який ніколи не був ні братом, ні тим більше старшим). І, якщо вітчизняні продукти харчування чи інші товари широкого вжитку ще можна знайти, як постаратися, то із
соціальними мережами насправді все не так просто.
Кілька амбітних, широко розрекламованих проектів швидко та яскраво спалахнули, але… Один шукає нового власника, інші, на жаль, так і залишилися лише чернетками, які якимось дивом ще досі животіють у всесвітній мережі.
Чого ж їм не вистачає? Що б я зробила на місці розробників? Хочу поділитися деякими міркуваннями, але попереджаю відразу – я говорю лише як звичайний користувач і на звання експерта із IT-технологій не претендую. Тож, що б я зробила, якби мені прийшла в голову ідея створити соціальну мережу?
Почати з малого
Чи не всі нові та не дуже соцмережі, наскільки я бачила, одразу виходили на всеукраїнський рівень. А може, варто було би починати з меншого? Створити сайт
лише для мешканців певного міста чи області, або й студентів певного вузу, як, наприклад, П. Дуров і М. Цукерберг, чиї приклади, я впевнена, надихають багатьох.
Facebook збирав навколо себе студентів американського Гарварду, а
Вконтакте – російського СПбДУ. А вже потім – розширювати аудиторію. Не буду переповідати історію обох "соціалок", бажаючі можуть відкрити "Вікіпедію" і все дізнатись самостійно.
Не кажи "Гоп"…
Я багато бачила амбітних анонсів про неймовірні оновлення, які потім виливалися у… Добре, якщо сайт взагалі працював :) То що ж робити? Може, варто спочатку допрацювати це супер-неймовірне оновлення, запустити його, а вже потім – вихвалятися? До того ж, не варто забувати і про конкурентів, котрі, якщо у самих таланту чи фантазії не достатньо, стають коротше кажучи, недобросовісними. Так-так. Користувачі почитають, порадіють трішки і розійдуться у справах. А конкуренти, якщо вони вперто просяться у розряд "Вороги", будуть розмірковувати, як же ж це оновлення зірвати, зашкодити роботі сайту, як це було з тими самими
Weua.info. А якщо до бізнесу приплітається ще й політика – то, як кажуть, рятуйся, хто може…
Робити все по черзі
Тобто – не ліпити до купи відео, фото, аудіо, додатки і т. д. Спочатку довести до пуття сам сайт (повідомлення, Стіну і т. д.), а вже потім – по черзі вводити новинки – аудіо, відео і т. д. І переконатися, що все працює бездоганно або, принаймні, пристойно. :)
Знайти свою нішу
А може, хай соціальні мережі залишаться іншим? А створити, наприклад, класний сервіс для прослуховування музики з можливістю завантажувати свої файли? Такий собі мікс із плеєра та хмарного диска? Серед таких "гібридів" я бачила зокрема "
Яндекс.Музику", яку покинула лише тому, що розробники припинили підтримувати мій пристрій.
Серед українських схожих сервісів є хіба що
Ex.ua та "
Моя підбірка". На обох сайтах можна зберігати файли і слухати завантажені власноруч треки. Єдиний недолік – немає додатку для Android, суттєвий, як на мене, оскільки тримати увімкненим комп’ютер чи ноутбук лише для прослуховування музики я не бачу сенсу.
Є ще кілька закордонних "хмарних" плеєрів, які можуть програвати музику із, наприклад, гугл-диску чи
Dropbox, та, чи то мій пристрій їм не підходить, чи то просто не пощастило, але… Тож, чи не варто замислитись над таким диво-плеєром, за який, упевнена, багато користувачів будуть лише вдячні. А за український аналог
YouTube чи… Хоча, ні, щось я вже розмріялась. :)
Бізнес і емоції – окремо
Доводилося бачити, як збиралася чудова команда, яка натхненно бралася за нову справу – ту ж саму соціальну мережу. Команда працювала, працювала, аж тут – виявляється, що комусь чогось не вистачає. Чи то професіоналізму, чи чесності, чи патріотизму, або ж просто – надто різне розуміння цих чи інших якостей у конкретних людей. І тоді починаються непорозуміння, які часом виливаються у гучні "розлучення". Напевне, варто чітко сформувати професійні потреби – якісна робота з мовою програмування чи певною програмою, і керуватися у підборі команди лише ними, а дружбу – залишити за стінами офісу.
Це лише думки з приводу того, як можна створити якісний продукт, уникаючи помилок попередників. Я лише користувач, але в тому і є найбільша цінність відкритої мережі, якою є Інтернет, що будь-хто і будь-де може поділитися своїми думками. Маю надію, що українські соціальні мережі – то все ж не утопія, не ілюзія, а наше майбутнє. Що їх буде не просто багато, а вони – соціальні мережі – будуть якісні та зможуть задовольнити вибагливих користувачів. :)
Якщо вам сподобалась ця стаття, вас також можуть зацікавити:
ВсіТут. Дивна українська соціальна мережа
Вкотре про українські соціалки
NaMaidani.com - чергова українська соціальна мережа
Українські соціальні мережі: міф чи реальність?
Ліля Колісник
