Українські мадонни, образи видатних осіб, квіти, багато чого іншого в творчості Олесі Гудими (есе).

Усі ми родом з дитинства… Красива думка і правильна, авторство  належить Олександру  Довженку («Зачарована Десна»). Дитинство  давно проминуло, та  згадується як добра казка… Коли я запитав пані Олесю Гудиму: «Які у Вас збереглися теплі спомини про ті безхмарні роки, та  знайомства  з якими книжками закарбувалися в пам'яті?». У відповідь почув: «У мене спогади завжди асоціюються з побаченим, здатним викликати сильні евмоції. Пам’ятаю улюблені книжки з дитинства, а ще більше ілюстрації до них, Валентини Мельниченко - «Українські народні казки», Ніни Денисової – «Лісові дзвіночки» (вірші П. Тичини). Перегодом  відкрилася істина, - малярство повинно хвилювати, спонукати до фантазій, відчиняти двері у інший вимір…».

                   Малювати любила ще у дитячому садочку, у школі малювала на перервах, і …. на уроках бувало теж.  Навчалася в ЛНУ імені І. Франка, де здобула фах журналістки, та малярство не відпускало. Прийшло розуміння, що це справа всього її життя, і системно живописом зайнялася в 28 років. Художниця оповідає :«Коли стою перед чистим полотном, ще не знаю, що там буде зображено… Важливо перебувати у гармонійних стосунках з оточуючим світом. За дуже стислий відрізок часу маю встигати малювати, йдучи вслід за думкою. Передати той стан, який більше не повториться. Інтуїтивний живопис, - це коли малюєш так, як відчуваєш, виплескуючи почуття на полотно, а джерелом є – інтуїція… Щодо технік письма, то одна з улюблених  – це імпасто. Треба  бути щирою з глядачами, адже мистецтво лукавства не вибачає…».

 Існує декілька видів пізнання. Вище пізнання, то інтуїція. Вона (інтуїція) може бути спрямована на всякий об’єкт, та дозволяє швидко отримати відповідь на найважче питання, дарує готову відповідь, правильну, спрямовує до істини. Аналоговий вид пізнання не кожному досяжний, загально ж відкритий різновид – пізнання завдяки розуму і душі…

                    Імпасто,  відомий як пастозний живопис, етимологія італійського слова (pastoso) означає , - тістоподібний.  Пастозність письма служить безпосереднім виявом: темпераменту, творчої енергії митця (мисткині) , підкреслює динаміку руху.

З. Фройд у праці «По ту сторону принципу задоволення» про мистецтво писав і таке: «Із повним правом говорять про чари мистецтва й порівнюють художника з чарівником, але це порівняння, можливо, має більше значення, ніж те, яке в нього вкладають…».

                    Потрібна цитата від Галини Левченко (науковець): «Художній текст виступає тим простором, на якому можливий є магічний вплив на розвиток подій, який організовується відповідно до внутрішніх вимог автора, де незаперечними постають його ідеали». Думка пані Галини про художню літературу, та вона водночас має стосунок і до живопису, адже різні інструментарії, у письменника – слово, у художника фарби і пензлі (мастихін), а думки трапляються  дуже навіть споріднені…

У бутті кожної людини важливі  вподобання, смаки. Вони тим чи іншим способом впливають на індивіда, на творчу особу тим паче. У царині класичної музики пані Олеся віддає перевагу В. А. Моцарту, до вподоби їй музика – Ф. де Рубе, Г. Ціммера, Вангеліса, інших…Не лише слухає музику, а й рідко без мелодійного супроводу пише картини. Не випадково з’явилася робота «Квіти для Моцарта»… Художниця залюблена і в художню літературу, коло зацікавлень широке. Це твори – Д. Лондона,  А. де Сент – Екзепюрі, Ж. Санд, Е. М. Ремарка, А. Моруа, Р. Баха. Б. Вербера. З українських письменників відзначає: велета М. Коцюбинського, ранні поезії П. Тичини. Щодо живопису, то почуймо художницю: « Шаную і люблю творчість  - О. Новаківського, М. Бойчука і бойчукістів, К. Білокур…».

                     Мадонною  християни – католики   називають Діву Марію, її зображення  в малярстві або скульптурі. Мадонна –  так іменували в добу Середніх віків шляхетних  дам. Художниця має бачення Українських Мадонн такими, якими вони постають на її полотнах. Відчувається, що при написанні  картин мисткиня прикладала серце...

 Не одне століття чужоземні історики, та й не тільки вони, подавали спотворено: історію України,  мову нашу, культуру і українську вдачу. Тому, як зазначав Ю. Липа, треба «звільнитися від змови істориків». Д. Донцов у праці «Дух нашої давнини»  писав і наступне: «І мужчини, й жінки було це плем’я яке в чужих не жебрало підпори, яке, люблячи свій край, тих чужих не зносило…». Мислитель наголошував на основних рисах, що  притаманні провідній верстві народу – шляхетність, мудрість, відвага, завзяття. Ці вартості протилежні тим, котрі були в повазі у демократично - ліберальної інтелігенції.   Наступні слова ідеолога націоналізму необхідно  і нині брати до уваги (а  що ж пропонували землякам його опоненти? …): «Замість войовничого духу – пацифізм і бажання пристосуватися до всякої сили. Замість гордости й непокірливости – згідливість, потульність і крутійство. Замість плямування зла – трусливе потурання йому, замість любови речей великих – любов до людини з усіма її слабостями…». І трохи далі, на завершення думки: «Це були два різні щаблі вартостей, діяметрально собі протилежні, - панський або плебейський, або, за Шевченком, козаків і свинопасів…».

                          Звернім увагу на картину де зображений  Андрей Шептицький . Перед  тим як приступити до малювання, пані Олеся вирішила поповнити свої знання про життя і діяльність видатного представника української церкви (УГКЦ) і національного руху першої половини ХХ століття. Митрополит (граф)  Андрей Шептицький, - глава УГКЦ (1901 – 1944 рр.), доктор права і богослов’я, меценат, моральний авторитет…

А яке блискуче сузір’я видатних і талановитих  жінок було і є в Україні, - від давніх років і віків донині…Руські князівни – Євдокія, Євпраксія, Анна Київська, - донька Ярослава Мудрого і королева Франції. Київська шляхтянка Лисавета Гулевичівна, легендарна піснярка і співачка з Полтави Маруся Чурай. Славні письменниці і поетки– Леся Українка, Ольга Кобилянська, Олена Теліга, Ліна Костенко – наша сучасниця. Співачки – Соломія Крушельницька, Оксана Петрусенко… Театральні акторки – Марія Заньковецька, Наталія Ужвій. Народні художниці – Катерина Білокур, Марія Примаченко, Ганна Собачко – Шостак… А ще талановиті науковиці, громадські діячки, педагоги… Особлива пошана українкам, що служать у лавах ЗСУ.

Чудові роботи – «Анна Київська», «Леся»…

                            Квіти… Одна з тем у живописі Олесі Гудими. Думка художниці, яка привернула увагу: «… люблю зображати різні квіти, але розумію, що мені подобаються не так квіти, як їхні кольори…» (уривок із матеріалу, видання «За Збручем»).

Чарує картина «Катерині Білокур». Перед очима постає образ красуні, якою і була виняткового обдарування живописиця, очі заплющені, бо замріялася… Риба…, в казці символ водного царства,  прамати земних вод. Герої казок інколи перевтілюються в риб…

Музика великого австрійського композитора і музиканта – віртуоза справила чимале враження на мисткиню, так зродилася картина «Букет для Моцарта». Мені  видається, що  букет  білих і світло - синіх квітів бузку кинутий вгору рукою музиканта,  виконавця творів В. А. Моцарта, розлетівся міріадами  в повітряному  просторі…

                  Заслуговує на пильний розгляд і робота «Квіти для Параджанова».  Фантасмагоричні квіти для унікального кіномитця Сергія Параджанова… Подякуймо йому, зокрема за те, що нагадав нам геніальним фільмом «Тіні забутих предків» про те, що маємо великого художника слова – Михайла Коцюбинського.

У героїні літературно – мистецького тексту є і роботи з серій – «Сновиди» і «Кроки»….

                    Мистецтво усе – таки не спорт, і змагальність у ньому , - це дещо дивне явище… Тим більше, що відомо, як дехто із художників здобував  звання і титули…, такі небажані прецеденти спостерігалися  вже за часів Незалежної України в деяких обласних  організаціях  НСХУ, прийде час, будуть названі  імена «великих» лавреатів…

 Пропоную прислухатися до думки іменитого живописця і здібного літератора А. Ерделі: «… Я хотів лише сказати, що у мистецтві кожний митець має належне йому місце. Жоден з них не заздрить іншому митцю, оскільки знає, що неможливо зайняти місце іншого. У мистецтві не можна встановити, що цей або той є найбільший, бо кожен з митців великий по – своєму. І більшість митців є великими тому, що відчувають, яким нескінченно малим є навіть найвизначніший твір перед твором Господа. Різних поглядів, на підставі яких когось критикуємо, є стільки, скільки й людей. І, визначаючи значення  певного художника, навіть найоб’єктивніша критика є суб’єктивною».

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія експансії латентних експериментів горішнього – 4) і БУМ (Брама Українського Мистецтва).

Обкладинка тексту - світлина Олесі Гудими.

На фото - картини Олесі Гудими:

1. "Моя любов" (серія "Українські Мадонни")

2. "Митрополит Шептицький"

3. "Анна Київська"

4. "Леся"

5. "Катерині Білокур"

6. "Букет для Моцарта"

7. "Квіти для Параджанова"

8. Без назви ( серія "Сновиди")

9. Логотип (емблема) ЛЕЛЕГ - 4

10. Логотип (емблема) БУМ

UA Modna - українська платформа.