Українське літочислення

ТО ЯКИЙ ЖЕ ЗАРАЗ РІК?..

Іде 2020 рік.  Але… Чи справді 2020-ий? Хіба нам СТІЛЬКИ років: усього 2020? Наче нас раніше й не було... Наче ДО народження біблійного Ісуса української (та й жодної иншої!..) нації й не існувало?!! Вважаю, це число перекреслює всю нашу багатотисячну історію.

За 1020 років чужовір’я і 300 з гаком років московинської окупації зі свідомости українців витіснено дуже багато нашого, національного, у тому числі – й звичний, рідний нам, колодар («календар»).

А чиїм літочисленням нині користуємося? Чому переймаємо і приймаємо все чуже? А чи не можемо й ми щось своє нав'язати світові?.. Адже маємо що! Ну хоча б 

УКРАЇНСЬКЕ ЛІТОЧИСЛЕННЯ. 

На добридень вам у новому році, шановні читачі мого блогу! З новим щастям у новоріччі! На початку січня відзначаємо і свято давньоукраїнської Богині Дани: 3 (6) січня. Січень має і ще цілу низку свят, які принесли нам різні народи, проте рідних, українських,  мало. Але ж маємо й свої!..

Але, до речі, не "наступив", як дехто каже, а настав (прийшов) новий рік. З великої літери "Новий" пишемо тоді, коли йдеться про Новорічне свято: перший день січня. А якщо загалом про рік, тоді з малої. Напр.: віншую з новим, 2018, роком! Але: святкуємо Новоріччя.

Тож віншую з новúм, 2020, роком!  А втім, щодо порядку, тобто який за порядком рік, то все не так просто і відповідей може бути декілька. Чому? Поміркуймо разом.

Подібно до того, як кожна людина ділить своє власне життя на «до» і «після», за точку відліку взявши якусь особливу подію, наприклад: до одруження, після заміжжя, після закінчення вишу, до народження дітей – так само кожна нація і людство загалом має важливу подію. Нею може бути як історична, так і легендарна подія. В колишньому СРСР мало не розпочали нове літочислення від дня Жовтневої революції. Про еру, за якою ведемо сучасне літочислення, говорили «до Різдва Христового» і «після Різдва Христового»Р. Х»). Хто не визнавав Христа і християнства, говорив: «нашої ери», «нової ери»н. е.»). Християнське літочислення було введено в 6-ому сторіччі, а в Московії (у т. ч. й Україні, яка була під її окупацією) – з 1 січня 1700 року.

Тож за 1020 років чужовір’я і 300 з гаком років московинської окупації зі свідомости українців витіснено дуже багато нашого, національного, у тому числі – й звичний, рідний нам, колодар («календар»).

Проте у багатьох народів, а також і в українського, існують инші, свої, системи літочислення. Напр., за рідним, народним, світоглядом зараз іде 11 тисяч 20-ий (11020) рік. Хоча, як на мене, це – теж відносно, умовно, бо ж досліджено, що українській нації – близько СТА ТИСЯЧ РОКІВ!  І ЦЕ ЛІТОЧИСЛЕННЯ – УКРАЇНСЬКЕ.

А чому 11 тисяч років? Цю дату впроваджено на основі Мізинської культури, яка 11000 років тому була в апогеї розвитку. Тож нині в українському колодарі – 11020-ий рік Дажбожий. Щоправда, за иншими версіями українських дослідників – 7520-ий (можу помилятись).

Єдиний, хто на науковому рівні порушив проблему слов’янського календаря, – це академік Борис Рибаков. Він дослідив ритуальний посуд, знайдений Вікентієм Хвойкою на Київщині, і дослідив їх. Так народилося поняття «слов’янський календар» та «черти й рези». Насправді це був черняхівський календар: колодар нащадків готів, скитів і сарматів. (Джерело: http://spadok.org.ua/narodni-zvychayi-i-obryady/slovyanskyy-kalendar (Культурно-історичний портал «СПАДЩИНА ПРЕДКІВ»)).

Насправді ж у слов’ян взагалі такого поняття, як «новий рік», та ще й 1 січня, ніколи й не було. Якщо йдеться про кінець і початок календарного року, а точніше, календарного кола,  то його початок – у березні, коли природа остаточно прокидалася. Наші предки були землеробами, тому у березні для нього починався сільськогосподарський цикл. Природа активно пробуджувалась, і цей момент люди відзначали як початок Нового Літа, себто Новоліття. Роки тоді називали літами. Тому (знаємо ж!) у давніх писемних джерелах історичні події вели від «літа такого-то року». Звідси й слова: літопис, літописець, літочислення. Щоправда пізніше, вже за християнства, Новоліття змістили і почали святкувати не з приходом весни, а за візантійським стилем - у вересні (1 вересня). Джерело: http://spadok.org.ua/narodni-zvychayi-i-obryady/slovyanskyy-kalendar (Культурно-історичний портал «СПАДЩИНА ПРЕДКІВ»)).

А сучасну еру, якій (умовно!) 2020 років, «запропонував (цитую В. Селезньова) в VI столітті римський чернець Діонісій Малий, який запропонував вважати, що Христос народився 25 грудня 753 року ери «від заснування Риму». Відповідно датою заснування Риму став 753 рік до нашої ери. Але нині уже встановлено, що рік народження Христа Діонісій визначив дуже приблизно, і він міг народитись у 4-ому (рік смерти Ірода Великого) чи навіть у 12-ому році до н. е. (рік проходження комети Галлея, яка, за деякими припущеннями, могла бути так званою Віфлеємською зіркою). Втім, це не має особливого значення. Важливо, що є астрономічно фіксована, не мінлива точка відліку. Важливо, що літочислення «від Різдва Христового» прижилося далеко не одразу. Протягом усього середньовіччя воно співіснувало з біблійним літочисленням «від створення світу». Мало того! Цю мітологічну дату різні народи обчислювали по-різному, навіть церкви. Напр., так звана православна церква прийняла за дату створення світу 5508-ий рік до н. е., а англіканська – 4004 рік до н. е. і т. д. (Володимир Селезньов).

 


 

 Відколи Папа Григорій XIII впровадив новий календар, який стали називати григоріанським (за його йменням) або «нового стилю», літочислення почали вести не від створення світу, а від народження Ісуса Христоса. Так усі європейські народи перейшли на відзначення Нового року 1-го січня.

Але московинська церква, хоча й визнала неточність юліанського календаря, проте відмовилася переходити на григоріанський через те, що за новим стилем збивалася дата святкування Великодня. Але українські землі на той час, згідно з Люблінською унією 1569 року, вже входили до складу Речі Посполитої, а 1596 року відбулася Берестейська унія, котра мала на меті об'єднатися з Римським престолом. Тому тут початком нового року теж вважали 1 січня, а літочислення вели відповідно «від Різдва Христового». Після приєднання (1654 року) українських земель до Московії та підпорядкування Київської митрополії московинській церкві 1686 року не тільки у Правобережній Україні, яка продовжувала знаходитися під Польщею, а й у Гетьманщині (підмосковській Лівобережній Україні) продовжувало зберігатися григоріанське літочислення, а новий рік починали 1-го січня. Про це свідчать козацькі літописи (Літопис Самовидця) й инші документи тих часів. Було, що деякі автори, які жили на Лівобережжі у 2-ій половині XVII віку, инколи наводять у дужках дату «від створення світу»: очевидно, аби було зрозуміло московинам.

Це підтверджує й сам указ Петра І, в якому було зазначено: «7208 году декабря в 20 день великий государь царь и великий князь Петр Алексеевич, всея Великия и Малыя и Белыя России указал сказать: Известно ему великому государю стало, не только что во многих европейских христианских странах, но и в народах словенских, которые с восточною православною нашею церковью во всем согласны, как: волохи, молдавы, сербы, долматы, болгары, и самые его великого государя подданные черкасы (так тоді називали українців. – Авт.) и все греки, от которых вера наша православная принята, все те народы согласно лета свои счисляют от Рождества Христова в восьмой день спустя, то есть, января с 1 числа, а не от создания мира, за многую рознь и считание в тех летах, и ныне от Рождества Христова доходит 1699 год, а будущего января с 1 числа настает новый 1700 год, купно и новый столетний век; и для того доброго и полезного дела указал впредь лета счислять в приказах, и во всяких делах и крепостях писать с нынешнего января с 1 числа от Рождества Христова 1700 года».

Таким чином Петро І обнулив літочислення слов’ян, оголосивши 1700 рік початком, відібравши у нас, сучасних і майбутніх поколінь, щонайменше 7000 років! Це величезний злочин! Наприклад, в Ізраїлі зараз 5777 рік, а у нас тільки 2020-й. Якби не злочин Петра І, ми б святкували зараз 7527 рік.  (Джерело: http://spadok.org.ua/narodni-zvychayi-i-obryady/slovyanskyy-kalendar (Культурно-історичний портал СПАДЩИНА ПРЕДКІВ»)).

Мало того, церква почала підгонити новий календар під народні (т. зв. «язичницькі») традиції! Одні свята забороняли, инші перекручували,  як, напр., День Бога Велеса було заміненено Днем Св. Власія; День Бога Купали стали називати днем Івана Хрестителя, або Іваном Купайлом; День Бога Перуна замінили Днем Іллі-Пророка тощо. Більшість етнічних вірувань починали своє літочислення саме з приходом весни, початком землеробських робіт, Весняного Рівнодення: Великодня. Звідси й символ писанки, Яйце: початок зародження нового світу. (Джерело: http://spadok.org.ua/narodni-zvychayi-i-obryady/slovyanskyy-kalendar (Культурно-історичний портал «СПАДЩИНА ПРЕДКІВ»)).


 

Отже, святкування нового року 1 січня, з точки зору традиції, – це неправильна, хибна дата, яка не має астрономічної прив’язки. Навідміну від 1 січня, Різдво 25 грудня хоч якось прив’язано до астрономічної дати, адже протягом 21 – 25 грудня Сонце робить поворот на весну, день більшає, а ніч зменшується. Цю точку наші предки називали Зимовим Сонцестоянням, але не «Новим роком».

Тож уже понад 400 років людство обчислює свої роки за григоріанським календарем. Перед тим був юліанський, який начебто заснував Юлій Цезар, а до того світ і не відав, що таке календар. Хіба що єгиптяни, які почали вести облік днів, за одними даними, у 2-ому, за іншими – в 4-ому тисячолітті до н. е..

Але чи правда те, що більше нікому не було відомо про таку річ, вельми потрібну в житті людини, як календар? Неправда, позаяк були вони, колодарі, здавна і в наших предків.

Мало того! Саме на українській землі було знайдено найдавніше зображення колодаря, саме – КОЛОдаря, бо наші предки обожнювали і поклонялися Сонцю, яке називали Колом.

Наші пращури найкраще описали Рідний колодар: «Одкрий ворота, сину, і ввійди до них – який то красен Рай слав'янський! Там Рай-ріка тече, яка відділяє Сваргу від Яви, і Числобог рахує дні наші й мовить Богові числа свої: чи бути дню небесному, чи бути ночі і заснути»...
І те, що нам нав'язано літочислення всього у дві тисячі років (себто від часу народження Ісуса), людину, яка міркує, наводить на думку: а що ж було ДО того, як народився Ісус? Невже нічого не було? Невже й нас не було? Але ж людство вже було! І були ми, древні арії (орії), анти, укри, сармати, скити («скіфи»), дуліби, роксолани, русини, руси… І ще як тільки нас не називали різні сусіди! Й саме тому ми маємо стільки назв, що українська нація – дуже давня, адже за знайденими речами налічує близько 15-ох тисяч років! Тож витворивши свою високу культуру, українська нація мала і власний колодар.

У сучасній Україні нерідко доводиться чути і визначення «до Помаранчевої Революції», «після Помаранчевої Революції», «до Євромайдану» і «після Євромайдану»позаяк багато людей пов'язують себе із цими визначними подіями. Послуговуються цим визначенням і люди, які не прихильні до подій 2004 або 2014 років. І це визначення пояснюється тим, що Помаранчева Революція та Євромайдан (Революція Гідности) справді принесли важливі зміни в суспільно-політичне життя України, ставши точками відліку для цих подій. Тож можна так і вітати: з 14-им роком Помаранчевої Революції, з 2018 роком від Різдва Христового й 11018-им (або 7518-им) роком української історії та Мізинської культури! Але в такому випадку доповнювати своє поздоровлення, з чим саме вітаємо. Передусім – із просвітницькою метою.


І те, що нам нав'язано літочислення всього у дві тисячі років (себто від часу народження Ісуса), людину, яка міркує, наводить на думку: а що ж було ДО того, як народився Ісус? Невже нічого не було? Невже й нас не було? Але ж людство вже було! І були ми, древні арії (орії), анти, укри, сармати, скити ("скіфи"), дуліби, роксолани, русини, руси… І ще як тільки нас не називали різні сусіди! Й саме тому ми маємо стільки назв, що українська нація – дуже давня, адже за знайденими речами налічує близько 15-ох тисяч років! Тож витворивши свою високу культуру, українська нація мала і власний колодар.
 


У сучасній Україні нерідко доводиться чути і визначення "до Помаранчевої Революції", "після Помаранчевої Революції", "до Євромайдану" і "після Євромайдану", позаяк багато людей пов'язують себе із цими визначними подіями. Послуговуються цим визначенням і люди, які не прихильні до подій 2004 або 2014 років. І це визначення пояснюється тим, що Помаранчева Революція та Євромайдан (Революція Гідности) справді принесли важливі зміни в суспільно-політичне життя України, ставши точками відліку для цих подій. Тож можна так і вітати: з 14-им роком Помаранчевої Революції, з 2018 роком від Різдва Христового й 11018-им (або 7518-им) роком української історії та Мізинської культури! Але в такому випадку доповнювати своє поздоровлення, з чим саме вітаємо. Передусім – із просвітницькою метою.
 

Можливо, Єдиний Всесвітній Колодар, над яким працюють уже не один рік, і полегшить народне спілкування, але як же відмовитись від того, чим жив наш нарід із давніх віків? Не викорінювати ж із пам'яти те, що нам – рідне. А щоб мати Свою культуру (світогляд, мову, віру, звіроколо, літочислення...), треба передусім мати власну й національну гідність. І тоді з нами рахуватиметься й світ. 

Тож віншую з новим, 11020-им, роком! Чи... З ЯКИМ насправді?

(Любов СЕРДУНИЧ)

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Краса чи практичність: на що звертати увагу при виборі столового посуду?
За обіднім столом збирається вся родина — це місце, де ми ділимося своєю радістю, розповідаємо історії та смакуємо домашню їжу. І саме тут дрібниці набувають особливого значення.
Читати більше