Українська пісня під перкусію, бандуру і клавішні: розмова із засновниками арт-фольк-гурту Troye Zillia

Кав’ярня в центрі Львова. За столиком сидять хлопець і дівчина. Збоку барабан дивної форми. Обоє щось жваво обговорюють:

— Чому ти нічого не кажеш?

— Бо я не можу нічого сказати, — дівчина обурюється на хлопця, бо той її перебиває.

— Ну, ти ж поширюєш дезінформацію, — усміхаючись, відповідає хлопець.

Ці двоє — бандуристка Анастасія Войтюк та перкусіоніст Станіслав Кириллов. Ще у 2014 році вони заснували арт-фольк-гурт Troye Zillia. Українська пісня звучить дуже нетипово у їхньому виконанні. Все через поєднання перкусії, бандури та клавішних. Від цього в української пісні з’являються турецькі, єгипетські та латиноамериканські ритми з басовим джазовим звучанням клавішних.

Troye Zillia на Etno Fashion Days у Львові   Автор: Альона Ніколаєвіч 

На сьогодні вони зняли сім відео-кліпів (два з них у форматі liryc video) та випустили два повноцінні альбоми.

Бандура Насті — електро-акустична. Дівчина довго працювала над її теперішнім звучанням. Перкусіоніст Стас є одним з кращих барабанщиків України з надзвичайною колекцією ударних. Саме він цього року представляв Україну на фестивалі перкусіоністів від фірми Meinl у Німеччині.

Ілюстрація до "Ніч яка місячна"   Автор: Михайло Онишків

Гурт Troye Zillia в основному переспівує українські пісні. І це не обов’язково давно забуті народні твори, хоча є й такі. Це й сучасне звучання, наприклад, «Червоної Рути» Володимира Івасюка. Її музиканти записали разом із сирійцем Моханнадом Нассером, який грає на уді (щипковий струнний інструмент. - Авт.). Рідше співають й авторські пісні.

Поєднання, здавалося б, непоєднуваного — звично для Troye Zillia. Нещодавно вони випустили відео на пісню «Ніч яка місячна». Тут звучать справжні звуки космосу. Їх українцям дали у NASA.

— Моя родичка працює там терапевтом. Тому зв’язок з ними ми маємо. А ще, вірю, що «Ніч яка місячна» прозвучить у відкритому космосі. Хочу, щоб її включили космонавтам тоді, коли вони заходять в інтернет-мережу, — захоплено розповідає Стас.

Станіслав Кириллов під час виступу в Urban Music Hall в Одесі

Тай образи музикантів у цьому відео якісь космічні. Створювала їх Оля Гнатюк із Karp Store&Studio. Це львівська дизайнерка, яка свого часу працювала у командах стилістів ONUKA, Panivalkova, Pianoboy. Виявилось, що Оля — знайома Насті. Вони просто зустрілись поговорити. Тоді й виникла ідея створити якісь цікаві образи гурту.

Під час їх втілення найважчими виявилися лінзи, які повинна була одягти Настя.

Образ Анастасії Войтюк до відео на пісню "Ніч яка місячна"   Автор: Михайло Онишків  

— Я їх одягала хвилин 40. Хто перший раз одягав лінзи, той мене зрозуміє. Найгірше, що все відбувалося в режимі, коли час іде, а студія то оплачена. Коли прийшла додому після зйомок, то зрозуміла, що мені їх ще треба знімати. На це я витратила також хвилин 40, — усміхаючись, згадує Настя.

Кажуть, що у них немає цілі зробити собі однотипні впізнавані образи. Troye Zillia люблять експериментувати: на Etno Fashion Days у Львові Настя була з рогами на голові. Тоді вони виконували свою музику під час показу етнічного вбрання українських дизайнерів.

— Українська пісня, як і одяг, зараз шукає виходи до публіки. Ми відчули себе там у своїй тарілці. Наша музика просто створена для таких акцій, — каже Настя.

Troye Zillia на  Etno Fashion Days у Львові   Автор: Jakub Gonciarz

Стас і Настя навіть в подорожі брали бандуру. Зокрема, до Грузії, де здивували виконанням української пісні на ній туриста-японця.

Півтора місяця Настя подорожувала по Лівану з бандурою. Її запросили туди на перформанс. Оплатили все, крім перельоту. На нього довелось самій збирати гроші на інтернет-платформі. Найбільше здивував Настю чималий внесок китаянки, якій сподобалось її гра на бандурі.

Анастасія Войтюк під час перформансу в Бейруті   

Саме Настя започаткувала Lviv Bandur Fest. У 2017 році пройшов такий перший фестиваль, зараз готують наступний. Інші учасники гурту підтримали Настю. За що вона їм дуже вдячна.

— Я не здивуюсь, якщо через кілька років Настя десь за кордоном очолить кафедру української етнічної музики, — каже Стас, захоплюючись любов’ю Насті до бандури й української пісні.

Про ситуацію із закриттям шкіл бандури та й загалом етно-музикою в Україні, вони можуть говорити вічно. В основному з розчаруванням і розумінням того, що на державному рівні це дуже мало підтримується.

— Бандура стає все більш екзотичною для України, — каже Стас.

Образ Анастасії Войтюк до відео на пісню LISOM   Автор: Дарина Момот

Власне Lviv Bandur Fest покликаний популяризувати колективи, які активно використовують бандуру в своїх виступах.

— Це не ті гурти, які виконують кавери й головною метою мають комерційний успіх. Це ті, які виконують, щось свіже, сучасне, бандурне, авторське. Слухаючи їх, глядачі повинні усвідомити, що бандура — це сучасний інструмент, — пояснює Настя.

Вона показує фото старої бандури та кобзи. Говорить про різницю між старою й сучасною бандурою. Пояснює як відрізнити кобзу від бандури.

Учасники Troye Zillia   Автор: Тарас Атаманів 

Виявляється, зараз Настя робить стару кобзу сама. Для цього двічі протягом року їздить на Полтавщину у село Крячківка. Там живе Юрій Фединський. Він переїхав з США, купив хату й поле на Полтавщині і створює старі кобзи, бандури, торбани. Обоє виконавців захоплюються цією людиною:

— Я не знаю, чи зміг би так: залишити все у США і приїхати невідомо куди, — каже Стас.

Закордон для Стаса й Насті не є дивиною. Саме в Канаді Настя зрозуміла, що хоче робити власний проект, яким і став Troye Zillia.

— Тоді мені сказали, що коли я хочу щось робити, то повинна це реалізовувати зараз же. І ще — я не повинна триматися за якийсь один проект. Якщо їх декілька — це цілком нормально, — розповідає Настя.

Після повернення з Канади у 2014 році Настя разом зі Стасом створили гурт Troye Zillia. З того часу жодного разу не робили паузи, бо працюють і живуть за принципом «запхай усі свої комплекси в рюкзак і винеси з хати». 

Анастасія Войтюк з маленькими фанами   Автор: Jakub Gonciarz 

Крім України, гурт активно виступає на сценах Центральної та Східної Європи. Єдина проблема — це клавішник. За чотири роки існування бенду їх змінилося чимало.

— Ми залишалися без клавішників, через філософію гурту. У нас людина починає вірити в себе. Ми говоримо їй: «Ти не вартий, щоб тобі платили 300 гривень за концерт». Людина починає це бачити, розуміти й цінувати себе і свою працю, — пояснює Настя.

Тому й недивно, що колишні клавішники Troye Zillia зараз навчаються, живуть, працюють у Китаї, Британії, Німеччині, на Алясці.

Теперішній склад Troye Zillia: перкусіоніст Станіслав Кириллов, бандуристка Анастасія Войтюк та клавішник Володимир Боднар   Автор: Тарас Атаманів 

Уже півроку клавішником гурту є Володимир Боднар. Стас і Настя дуже задоволені роботою з ним і сподіваються, що Володимир з ними надовго.

Настя й Стас далі щось жваво обговорюють. Визнають, що можуть говорити й сперечатися годинами, бо сфера зацікавлень однакова. Послухавши їх, найбільше надихаєшся їхнім прагненням і відвагою йти вперед, не зважаючи на шаблони, стереотипи та не очікуючи допомоги збоку.