Богиня Мара та її дочки

23 серпня 2016
Ірина Ваврик
Слов'янські боги і богині - це не лише збірний образ Сил Природи, вони мають сакральний сенс. Зауважте, вся слов'янська міфологія жодного разу не намагається поділити Єдиний Світ на добре-погано, добро-зло, світло-темрява. Це надто примітивно для наших предків. А для нас можуть видатись примітивними вірування давніх слов'ян. Ми маємо навчитися розпізнавати підтекст, і тоді глибокий сенс, що закладений у міфах, постане перед нами Істиною.

Богиня Мара. Богиня Темряви. Холоду. Зла. Звідки бере свій початок ? Божество з ім'ям Мара відоме в буддійській міфології. Цей Мара хотів завадити Сіддхартху Гаутамі стати Буддою, але не встиг скоїти своє злодіяння за ніч, а вранці став безсилий. У перекладі з санскриту "mara" означає "вбиває", "нищівний". Не випадково в буддійській міфології "Мара" - божество, що персоніфікує "зло" і все те, що призводить до смерті живої істоти.
 

 
Мара у слов'янській міфології дуже похожа на Мару з буддійської. Саме вона стала прообразом Зими, Снігової королеви, Смерті. 

"В кінці дня, кинувши прощальний промінь, Божич-Сонце йде на спочинок. Догорає остання смужка заходу, і Землю закутує полон нічного Мороку. У цю годину з'являється дивна жіноча фігура в чорному одіянні з головою під пахвою. Ходить вона між житлами людей, від хатини до хатини, і вигукує імена господарів. Той, хто відгукнеться на її заклик, вмирає. Це бавиться Мара – богиня Зла, Темної Ночі, Кошмарів, Страшних бачень, Хвороб і Смерті – повелителька царства мертвих. Люто ненавидить вона Життя і є заклятим ворогом всіх світлих богів, особливо Коляди.

Від таємного любовного зв'язку зі Змієм-драконом має Мара 13 дочок-лихоманок. Кожна з них має ім'я, що описує їх суть: Трясея, Огнея, Ледея, Гнітея, Гринуша, Глухея, Пухнея, Жовтуша, Коркуша, Глядея, Ломея, Сухея і Невея-Плясавиця. Ці зловісні діви – потворні та доповнюють злісну сутність своїй матері.

Трясея несе лихоманку і смерть.
Огнея створює внутрішній жар, поширює тиф та інші хвороби.
Ледея морозить, несе застуду і відморожує кінцівки.
Гнітея лягає людині на ребра і давить, пригноблюючи утробу, позбавляючи апетиту і викликаючи блювоту.
Глухея – потвора без вух і рота – налягає на голову, ломить її, закладає вуха, внаслідок чого людина глухне.
Гринуша влаштовується на грудях, в серці і викликає хрипоту і харкання.
Пухнея пускає по всьому тілу набряк.
Жовтуша – висохла, з жовтими очима і  немічна, несе людям жовтяницю.
Коркуша – покрита струпами і виразками, вражає коростою, віспою, чиряками і струпами, корчить, зводить жили на руках і ногах.
Глядея мучить безсонням, не дозволяючи людині стулити виснажені повіки.
Ломея, з вивернутими кінцівками і поверненою назад головою, несе людям хвороби кісток, викликає нарости на суглобах.
Сухея висушує хворого, як дерево.
Нивея-Танцівниця – всім лихоманкам сестра старша – несамовито регочучи, закотивши очі під лоб, насилає на своїх жертви безумство. Вона проклинає всіх. І вже в кого вселиться, тому не уникнути погибелі."
На Русі день Мари Зимової відзначали 13 січня (стуженя). Це була така пора у Річному Колі, коли Велика Володарка Темряви знаходиться на піку своєї сили. Цей день у народі вважався страшним, він приносив небезпеку для всього живого. Оскільки день Мари відзначали не як свято, то етнографічні відомості зводяться до мінімуму. Відомо, що це був найнещасливіший день року, оскільки того ж таки 13 січня на волю виходять тринадцять дочок богині Смерті. 

У ніч на 13 січня, за народними віруваннями, треба виставляти на порозі кашу, молоко і хліб для Домовика - це сворідне прохання про благополуччя і захист від Лиха.

За білоруським повір'ям, Старша Сестра, скута в Підземному Царстві дванадцятьма ланцюгами, в цей день виганяє своїх сестер на землю (в світ Яви) - "шукати притулок".

Тому, щоб уберегтися від "непроханих гостей", люди з ранку обмивають одвірки дверей свяченою водою, після чого щільно закривають всі двері та вікна в будинку.
 

 
В епоху двовір'я на Русі дочок Мари ототожнювали з" проклятими" дочками біблійного царя Ірода. Їх ще називали Лихоманками (Лихорадки з рос., що дослівно означає "дбають про лихе (зло)", пор. в етимологічному словнику Фасмера: "рада лиху"). Існує легенда, записана в Чернігівській області: коли Іродіаді принесли відрубану голову Івана Хрестителя, вона затряслася від жаху в лихоманці, і саме від неї Лихоманки розійшлись по всьому світу.

Іконопис до кінця XVII століття Лихоманок, дочок Мари, зображав у вигляді жінок (іноді - оголених) з крилами кажана, кожна іншого кольору - жовтого, синього, чорвоного тощо.

Та це один бік Мари - темний. А ми писали, що слов'яни ніколи чітко не ставили меж між добром і злом. Ось і Мара злою не була ніколи. Це хибне уявлення. Як відомо, Мара не поступалася в красі Ладі та, всупереч поширеній думці, не є її антиподом. Мара, по суті, втілює у собі весь комплекс сил, діаметрально протилежних творчій енергії життя. Грунтуючись на міфології древніх слов'ян, можна з упевненістю сказати, що всі богині були абсолютно рівноправні та рівнозначні в плані сприйняття як іншими богами, так і людьми.

Наші предки уявляли Мару темноволосою, зі світлою шкірою і чорними очима. Вона була красунею, втіленням гідності. Її одяг був завжди блакитного кольору з білим мереживом. Жила Мара у палаці з чистого іскристого небесного льоду. Їй підпорядковувалися усі духи води і холоду. Дружила з Ягою, жінкою Велеса. Вони практикували чари, контролювали стихії та різні енергії. 
 

Одна легенда каже, що Мара свого часу стала дружиною Кощія, в чому їй допомогли власна хитрість і звабливість. Річ у тім, що свою свободу вона виміняла на життя трьох небесних дів і трьох Ірійських богатирів. 

Таким чином богиня обдурила Кощія, скувала його ланцюгами у власному палаці. Намагалася Мара одружити на собі Дажбога. Одного разу їй це вдалося, та щастя було не довгим. Зрештою, Мара не знайшла сімейного щастя. Та це її не засмутило. Вона продовжувала виконувати свої функції - одної пори року посилала врожай, іншої - лютувала морозами і заметілями.
 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com