Світлана Ройз, сімейний психолог.
Українці сьогодні проходять тест на дорослість

Українці сьогодні проходять тест на дорослість. Ці слова були сказані дитячим психологом Світланою Ройз в інтерв’ю кореспонденту інтервент-видання «Новое Время» у вересні 2016-го року, коли президентом України був Петро Порошенко, а Україна перебувала на третьому році війни, початої путінською Росією з окупації Криму і частини Донбасу. Під час президентських виборів в 2019-му році цей тест став визначальним і показав дитячу хворобу українського у суспільства – отримати всі блага європейської цивілізації, не доклавши до цього особистих зусиль, і не змінивши в першу чергу себе, бо більша частина українського суспільства перебуває в ілюзії, сформованої російською пропагандою через проросійські ЗМІ в Україні. 

Є такий психологічний афоризм: єдина нагорода за те, що ви стали хорошими хлопчиками і дівчатками, — це депресія, І це слова - про наше покоління. Багато хто з нинішніх 30‑річних живуть під гнітом образу хороших хлопчиків і дівчаток. Такими хотіли бачити їх батьки. Для них було важливо, щоб діти могли вбудуватися в суспільство і стати успішними — не для розвитку, а для безпеки і виживання. Тому вони більше дбали про знання і дипломи дітей, аніж про їхні почуття…

І сьогодні, коли вихована таким чином людина купує вже своїм дітям безліч іграшок, вона часто купує їх самій собі, своїй внутрішній дитині. Так само зрозумілі страхи нинішніх батьків про те, що чекає на дитину в садку або в школі. Сучасні діти добре вміють говорити «ні» і постояти за себе. А страх за дітей базується на власному життєвому досвіді 30-річних, їхній дитячій невпевненості…

Нашому поколінню слід навчитися з гордістю казати «Я» і не писати його з маленької літери. Коли я даю своїм дорослим пацієнтам додому письмові завдання, де потрібно написати своє ім'я, то виявляється, багато хто пише його з маленької літери…

У мене багато надій на шкільну реформу, адже вона ставить увагу до потреб дитини в центр освіти, і мене дуже бентежить опір цій реформі значної частини викладачів (старих викладачів ще совєтської школи – ВЗ)...  Тут питання психологічного ресурсу. У молодих викладачів цей ресурс є, а у людини, яка пропрацювала у школі багато років, його зазвичай мало.

Одна з причин опору полягає в тому, що нинішня реформа частину відповідальності та контролю за процесом освіти передає самій дитині. Це питання влади, а багато досвідчених педагогів цією владою пожертвувати не готові (особливо старі викладачі совєтської школи, які ще працюють в українських школах – ВЗ). Прагнення утримати її — це ж тіньова сторона будь-якого лідера: в освіті, психології, політиці.

А це не збіг. Від того, як існує мікрокосм сім'ї, залежить макрокосм суспільства, це дуже взаємопов'язані речі. Напевно, мине близько п’яти років, перш ніж нинішня реформа інтегрується в шкільну систему. Батькам важливо терпляче допомагати викладачеві, а не тиснути на нього.

Доросла людина вміє і може терпіти та чекати,  бо вона розуміє необхідність очікування. А дитина прагне до миттєвих задоволень, щоб одразу стало добре. От зараз ми всі переживаємо дитячий вау-ефект від того, що реформа добра, але ж втілення задуманих шкільних змін — це довга і терпляча робота.

Ми всі проходимо тест на дорослість (Президентські вибори 2019 року це показали, коли незрілі виборці, зомбовані російською пропагандою, обрали собі подібного, бо бажали швидких змін - ВЗ).

П’ять запитань Світлані Ройз:

— Ваше найбільше досягнення?

— Я не можу говорити про це як про досягнення, але найбільша радість і великий дар — це мої діти.

— Ваш найбільший провал?

— Те, що я досі не можу повноцінно говорити українською мовою, виступаючи на публіці.

— На чому ви пересуваєтеся містом?

— Переважно на таксі.

— Яка книга з недавно прочитаних справила на вас найбільше враження?

— Нещодавно перечитувала Віктора Франкла Людина в пошуках сенсу. Ідеї Франкла, його логотерапія — це те, що інтегроване в мою професійну систему і життя.

— Кому б ви не подали руки?

— Я не подаю руки, але обіймаюся. І роблю це, або ні. Але обіймаюся я з тими, кого можу пригорнути до серця. Людей, яких я не можу пригорнути до серця, на жаль, теж дуже багато.

Фрілансер Валерій Зміївський

Матеріал опубліковано в № 34 журналу НВ від 16 вересня 2016 року

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Перепланування квартири в панельному будинку: за і проти
Дизайнер та архітектор Андрій Сокрута, засновник студії Andrey Sokruta workshop, розповів, з якими труднощами можна стикнутися при спробі “перекроїти” квартиру в панельному домі і коли дійсно варто це робити.
Читати більше
25 "поганих" звичок, які насправді дуже навіть корисні
Невеликі шкідливі звички поступово розростаються, і можуть зіпсувати ваше здоров'я і перешкодити досягненню цілей. Але не всі «погані» звички насправді такі погані. Ось про що вам точно не потрібно турбуватися!
Читати більше