Наші люди - всюди. Україна & Канада

Коли йдеться про Канаду, перш за все у нашій пам’яті відбивається те, що це країна, де значну частину населення становлять українці.

Канадська провінція Манітоба, у свою чергу, офіційно оголосила 2016-й рік Роком місцевої української культури. Про це оголосив прем'єр-міністр провінції Ґреґ Селінджер, передають "Патріоти України" з посиланням на українські ЗМІ.

"На честь багатої української культури від імені всіх членів парламенту я маю честь оголосити 2016 рік Роком української культурної спадщини Манітоби", - сказав Селінджер. Він додав, що за 125 років від початку української еміграції до Канади, українці багато зробили для становлення і культурного розвитку Канади, Манітоби зокрема. "Жителі Манітоби українського походження внесли великий внесок у багату культурну спадщину Манітоби за допомогою мистецтва, зокрема хорової та інструментальної музики, народної творчості й танців, вишивки, художнього мистецтва, літератури, архітектури, бібліотек, музеїв і архівних колекцій", - підкреслив прем'єр.

На відміну від країн ЄС, еміграція українців до Канади має глибоке коріння, що бере початок ще у 19 столітті, задовго до незалежності України і Канади.

Першими українцями на території Канади у 1891 р. були мешканці с. Небедиліва Західної України Іван Пилипів та Василь Єленяк. Основним мотивом для пошуку кращої долі за океаном для українців стало те, що легко можна було отримати земельну ділянку. До прикладу, в Канаді за номінальну суму 10.00$ охочий міг взяти земельну ділянку в розмірі 64 га. Здавна український народ прагнув стати господарем на власній землі, але через те, що рідні території перебували під пануванням інших держав, українець не міг скористатись з того, що належало йому по праву.

Навіть сьогодні мандруючи провінціями Альберта та Саскачеван у Канаді, можна помітити великі сховища, в яких хлібороби зберігали урожаї зернових. Слід зазначити, що переважна більшість українців, шукаючи кращої долі за кордоном, геть не планувала залишатись там назавжди.

Згодом із великої кількості українців, які осіли на постійне проживання у Канаді, з'являлись міста та селища з дубльованими назвами регіонів, міст та селищ України. Особливо популярним для поселень, в яких переважали українці, було симовлічне наділення цієї місцевості чимось, що найбільше асоціювалось з домівкою. Наприклад, селище Вегервіль біля Едмонтону своїм символом вважає писанку, велитенська форма якої прикрашає в’їзд у селище. Інше село Мундер славиться тим, що там українці виробляють ковбасу, смак якої високо оцінюють в усій Канаді.
 

Оскільки Канада – мультикультурна країна, вкрай важливо для української громади було посісти своє місце у формуванні загального курсу розвитку держави. Активні спроби українців довести свою важливість та актуальність у формуванні та розвитку Канади були позитивно сприйняті політичною елітою, в результаті було створено одне з найбільших об’єднань – Конгрес Українців Канади (КУК). Він був створений на спільній нараді найбільших того часу організацій: Братство українців католиків, Союз українців самостійників, Українське національне об’єднання, Союз гетьманців державників та Союз українських організацій.

Особливо активною була діяльність у видавництві літератури та преси. Те, що було заборонено в Україні, в Канаді видавалось великими тиражами. Українознавчі студії відкривались у Йоркському, Торонтському, Манітобському університетах та багатьох інших, які засновувалися з ініціативи самих українців. Спочатку це були вечірні та недільні школи, але згодом розрослись вони до академічного формату.

Українці в Канаді прагнули мати міцну громаду, яка б стала важливим органом захисту та осередком культури. Водночас наші земляки намагалися брати активну участь у політичному житті країни. 

Зокрема це Роман Романів, який був Прем’єром Саскачевану протягом 1991-2001 рр., Рамон Гнатишин, який став 24-им генерал-губернатором Канади й обіймав цю посаду від 1990 до 1995 року. Саме його заслугою є відкриття для вільного відвідування резиденції генерал-губернатора Канади Рідо Голл із прекрасним парком. У ньому є ще одна цікава для українців згадка - з лівого боку центральної алеї росте дерево, посаджене Президентом України Леонідом Кучмою під час його відвідин Канади 24 жовтня 1994 року, та дерево, посаджене Президентом України Віктором Ющенком під час його державного візиту до Канади. Про це повідомляють прикріплені поруч таблиці.

Ще одним визначним пам'ятником, добре відомим жителям Оттави, є робота українського скульптора Леоніда Молодожанина, більше відомого у Канаді як Лео Мол. Це пам'ятник колишньому прем'єр-міністрові Канади Джону Діффенбейкерові.
 

Взагалі, таланти та вражаючі здобутки українських канадців були визнані на світовому рівні. Згадаємо кількох представників нашої країни, якими дійсно варто пишатися.

Пилип Коновал — канадець українського походження, єдиний українець-кавалер Хреста Вікторії, найвищої та найпочеснішої нагороди за мужність перед лицем ворога, якою можуть бути нагороджені військовики з країн, підлеглих Британській короні.

Роберта Лінн Бондар — перша канадська жінка-астронавт і перша лікар-невролог, яка побувала в космосі. Власниця численних урядових нагород, обрана членом Королівського наукового товариства Канади, почесний доктор понад 20 університетів США та Канади. Член КУК.

Кетрін Винник — канадська кіно- та телевізійна акторка українського походження. Катруся Винницька, як її називають у сім'ї, народилася й виросла в Етобіко. Вільно розмовляє українською мовою — до 8 років спілкувалася виключно нею. Захопившись східними єдиноборствами, досягла неабияких результатів. Має чорний пояс (3-й дан) з тхеквондо та чорний пояс (2-й дан) з карате. Участь у "Пласті" виховала у Кетрін лідерські навички, які дозволили їй започаткувати власну школу бойових мистецтв тхеквондо. На Чемпіонаті Канади з тхеквондо завоювала срібну медаль. Є ліцензованим охоронцем. Кетрін знялася в багатьох фільмах виробництва студії Paramount Pictures.
 

Петро Дмитрович Яцик — канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп, відомий своїм вагомим внеском у фінансування українознавства на Заході та в Україні. Серед найголовніших проектів, профінансованих Яциком: Український науковий інститут Гарвардського університету; Енциклопедія українознавства; Канадський інститут українських студій; Міжнародний конкурс знавців української мови.

Юджин (Євген) Мельник — бізнесмен, меценат. Батьки (родом з буковинських Чернівців) потрапили до Канади в середині 40-х років 20 століття. Юджин продовжив справу свого батька-медика, після смерті якого почав працювати у рекламі фармацевтичної продукції. 1989 року заснував фармацевтичну компанію, що займалась розробкою та дослідженням нових медичних препаратів.

Нині Ю. Мельник — співвласник однієї з найбільших канадських фармацевтичних корпорацій "Biovail Corporation" зі щорічним доходом в 1 мільярд доларів США. Успішний бізнесмен також володіє хокейним клубом "Ottawa Senators", за який заплатив 120 мільйонів доларів США. Інше захоплення мільярдера - розведення коней. Він - власник ранчо, де утримується понад 550 добірних коней, що беруть участь у різних змаганнях. Мельник прекрасно володіє українською мовою, прагне допомагати Батьківщині подолати труднощі й увійти до кола економічно успішних країн світу.

Дарія Вербова входить у 10 найоплачуваніших моделей світу. Коли їй виповнилося 3, родина перебралася до Канади. Тут разом із братом Орестом і сестрою Оксаною дівчина відвідувала українську недільну школу та відзначала традиційні українські свята. Дарія брала участь у рекламних кампаніях таких відомих брендів як Versace, Louis Vuitton, Gucci, Yves Saint Laurent, Prada та Chanel. 2005-го року газета The New York Time назвала її моделлю № 1 у США, на обкладинках Vogue вона з'являлась 50 разів! У 2008 канадці, вражені успіхами Дарії, відкрили для неї зірку на Алеї слави в Торонто.
 

Розповідаючи про українську громаду Британської Колумбії, не можна не згадати українців, як письменники Теодор Ґалай, Потребенко і Юрій Риґа; художник Петро Шостак і співачка Юлія Сисик-Кавацці.
 

Велика кількість помітних в українській культурі постатей народилася або працювала в Альберті. Досить назвати такі імена, як художники Юліан Буцманюк, Василь Курилик, Петро Липинський, письменники Ярослав Балан, Ілля Киріяк, Мирослава Косташ, Ґлорія Купченко-Фроляк, Юрій Мельник, Галина Потребенко, Юрій Риґа, Яр Славутич і Юрій Стефаник-Клиновий.