УКРАЇНА МОДНА. Модельєри креативно рятують історію від забуття

Переглядаючи популярні журнальні видання, наштовхнулась на думку: можливо, що українську культурну спадщину від забуття врятує саме мода, смішно та грішно. А власне, втілення фольклорних мотивів в роботах вітчизняних дизайнерів.

Моду роблять впливові люди – модні віяння керують світом. Інколи з цього факту дійсно є користь, бо їм вдається спрямувати соціум у кращому напрямку: мода на інтелектуальну літературу багатьох таки привчила вдумливо читати, мода на якісну музику віднайшла і згуртувала за спільними інтересами та цілями не одну сотню меломанів, мода на здоровий спосіб життя стала для когось більш ніж модою – справді новим життям. Сучасні українські дизайнери все частіше повертаються до ідеї впровадження в стиль одягу рідних етнічних нот. Це мода, що дає історії місце в сьогоденні.

Що так не розворушує натовп, як смачна та якісна ідея, подана під соусом «модно» – бо ніхто не хоче їсти страву всухом’ятку. Якщо є можливість зачепити націю, зробивши історичну спадщину елементом стилю, цей спосіб аж ніяк не є синонімом аморальності. Якщо ми можемо привабити молодь, рекламуючи культуру на сукнях – чим це не вихід з забуття?

Роксолана Богуцька, авторка сценічних костюмів співачки Руслани та одна з найуспішніших українських дизайнерів, розпочала свій творчий шлях саме з створення колекцій у відверто етнічному стилі. «– Ми ніколи не будемо італійською чи французькою модою – вони мають свій формат. Кожна мода зліплена десятиліттями», – коментує пані Роксолана у одному з інтерв’ю, і має рацію. Не можливо народові стрибнути вище голови та досконало уподібнитись культурі чужих земель, на яких ми ніколи твердо не стояли. Набагато розумніше зробити частиною стилю свою – культуру, закладену у свідомість історією, багатшу на кольори та зрозумілішу для серця.

Інша національна дизайнерка – Ліля Пустовіт, також неодноразово зверталася до теми українського фолку, працюючи над ескізами вбрання. Мисткиня зізнається, що на створення однієї з останніх своїх колекцій її надихнула народна вишивка Поділля. Українські та російські ЗМІ в один голос визнали Лілію як хедлайнера вищої ліги української моди, майстра, що якісно змінив уявлення про етніку та кумира сучасного покоління.

Оксана Караванська – математик зі шкільної лави, обрала майбутнє дизайнера попри всі перестороги батьків та посіла місце представника українських модних традицій на світовому рівні. Олеся Теліженко – етнічними роботами якої так захопився японський модельєр Кензо Такада, що аж придбав собі вишиванку ручної роботи. Талант франківщини – Любця Чернікова та її дизайнерські дива, про які вже неодноразово з захопленням розповідали медіа і говоритимуть ще не раз. Наші творці моди дають країні шанс побачити спадок предків в культурі та красі, і нагадати про нього іншим – аби хоча б вижив та не забувся.

Вони не бояться знову і знову повторювати: бути українкою – це модно. Сподіваймося, митцям вдасться переконати американізовану більшість. Стиль не завжди народжується закордоном, і це, мусимо визнати, факт.