У Сирії гра нервів: Пауза триває… .

Положення навколо Сирії залишається колишнім: західна коаліція готується до удару, але не завдає його. Тлом йдуть спроби переговорів і торгівлі, проте і вони, схоже, точаться без особливого вогника… .

Росія є Абсолютним Злом, яке треба знищити.

Причиною може бути організаційне безладдя в адміністрації Трампа, де тільки що приступив до обов'язків новий помічник по нацбезпеці, немає держсекретаря, його обов'язки фактично виконує сам Трамп, але із зрозумілих причин не системно і фрагментарно. В цьому випадку сам по собі удар по Сирії виглядає просто ковбойським нальотом: зайнятися витяганням політичних дивідендів нікому. Точніше, їх дуже багато, щоб в такому управлінському хаосі формулювати хоча б якусь єдину точку зору.

Можливо, тому і певний безлад на виконавському рівні. Власне до удару готово все, наявних сил в регіоні у коаліції цілком достатньо, щоб провести показову акцію відплати, а якщо буде потрібно – то й зломити можливі спроби опору з боку Росії або Ірану. Проте без чітко поставлених цілей це буде просто показова акція і не більш того.

Зараз видно боротьба двох підходів в плані політичних цілей можливого удару. Перший підхід – усунення Асада. Фізичне або політичне з вивозом його за межі Сирії. Такий підхід ЗДА украй симпатичний туркам, і Ердоган самостійно (або на прохання) негайно виступив посередником в переговорах, умовляючи Путіна забрати Асада з Сирії. Другий варіант цікавіший антиіранським силам, як в самих ЗДА, так і, природно, в Ізраїлі. Умовою не завдання удару стає вимога виводу іранських проксі з Сирії. Природно, що це теж досить непросте рішення, яке вимагає вельми вражаючої демонстрації сили, проти якої у Ірану просто не буде аргументів. Новий помічник по нацбезпеці Болтон дотримується саме такої радикальної постановки питання.

Військова частина можливого удару взагалі ніякого інтересу не представляє: і так очевидно, що будь-який формат такого удару відбити неможливо, а наземну операцію Захід не буде проводити. Просто немає сенсу.

Проте якщо перший сценарій з евакуацією Асада  зажадає створення неприйнятної загрози для слабкого російського контингенту в Сирії, то щоб прибрати 80 (а швидше за все, навіть 100) тисяч іранських проксі з Сирії, удару ракетами недостатньо. Тут буде потрібно системне рішення. Приблизно таке, яке було реалізовано в Лівії: розгром Каддафі був здійснений силами місцевих, але при переважній підтримці авіації коаліції. Зрозуміло, що це зовсім інший рівень проведення операції, правда, і результат відповідний.

Видно, боротьба двох (а можливо, і більш) варіантів політичного результату військової акції і не дає можливості віддати остаточний наказ. Військові не можуть вирішити цю задачу самостійно, без політиків. Вони можуть лише виконати наказ, проте який він буде – поки неясно.

Є, звичайно, і тривіальніше пояснення паузі, що триває: американці просто збирають сили, підтягають їх до місця, а тому просто чекають. Крім того, Асад об'єктивно вимушений зачищати і далі анклави «диких» бойовиків, непідконтрольних зовнішнім гравцям. У тому ж таборі Ярмук, в східному Каламуні, в Растані. Якщо їх не зачистить Асад – цю роботу все одно доведеться проводити тим, хто буде (гіпотетично) після нього, тому хай працює.

Босфор, до речі, до цих пір закритий для проходу транзитних судів. Вони поки всі стоять на рейді: 

 Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.