У спокої дощів природа спить печально...

У спокої дощів природа спить печально.
Їй власна доля вже начертана згори.
Божественно і величально
Звучить мелодія прийдешньої пори.
 
Людина губиться у просторі і часі,
Немов піщинка, непомітна і сліпа.
З’їдають нас до мертвенності ласі.
Серед панів ти вічний вже кріпак.
 
Собі навіяв: цар Природи.
Ти немічний, нікчемний боягуз.
Є мертвими для тебе її коди.
Шестірка ти – не джокер і не туз.
 
Не лізь в природи вічність і безсмертя.
Тоді лиш матимеш ще шанс на забуття.
Інакше ждуть тебе прокляття і безчестя,
І геть знівечене у покручах життя.
 
Анатолій ВЛАСЮК
10 листопада 2017 року