У пошуках минулого заблудишся в майбутньому.
Повернення назад ніколи вже не буде.
Ти Богом на Землі все бути намагаєшся.
А Бог – це лиш сукупність всіх людей на світі.
І тих, що вже були, і тих, що нині прісні,
І тих, що ще прийдуть, не знаючи про Бога.
Не зрозуміти сутності життя ніколи,
Якщо не поміняти простір й час місцями.
Ти місію свою все уяснити хочеш.
І роль людей чужих в житті твоєму теж.
Та щось важливе все ж проходить мимо тебе.
Чогось простого усвідомити ніяк не можеш.
В думках лише твоїх ця вибіркова пам’ять.
А цяточки життя довбають мозок влучно.
Минуть мільйони літ, аж поки зрозумієш,
Що ти на білий світ іще не народився.
А якщо жив уже, то більше ти ніколи
Не зможеш знов з’явитися в житті оцьому,
Бо будь-який експеримент невдалий,
І множити помилки все ж не слід.
Та прагнеш ти в майбутньому сховатись,
Чомусь в минулому постійно опинившись.
Не лиш з тобою піджартовують із неба,
Бо й з-під землі подібні жарти линуть.
Насправді летимо не знизу догори ми
І падаємо не згори донизу.
По колу рухаємось сліпо і бездарно.
До висхідної точки все одно приходим.
Анатолій ВЛАСЮК
3 травня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
